Тіберій Сільваші - ловець випадку
Сонячного, ще жовтневого, субботнього дня (а саме –минулої суботи, 30 жовтня) випала нагода бути на Подолі. Маленька ремарка. Багато хто, вперше намагаючись знайти Я Галерею на Хорива, так і не досягав результату. Хорива, 49-а (вказана скрізь адреса галереї) – типовий подільський житловий будинок, схований поодаль від руху машин. Дворик, що, мабуть, мало змінився за останні кілька десятиліть. Єдиний підїзд, до якого ведуть деревяні двері. Ніяких ознак осередку культури. Насправді , за деревяними дверима – новісінькі металеві, що ведуть по сходах круто вниз – до невеликих світлих зал.
Попри очікування, в мовчазних зазвичай підземних залах лунали голоси. В залі праворуч – якесь зібрання. На стільці перед товариством сидів чоловік, бажання подивитись роботи якого, власне, і привело мене в це потаємне місце.
Зазвичай як буває: спочатку дивишся на роботи, а потім шукаєш нагоди послухати про візії автора. Тут же склалась ситуація навпаки. Зрештою виявилось, що то надзвичайно цікаво – почути історію народження ідеї, історію її втілення, реакції на неї – та не бачити власне предмету розмови. Святе місце пустим не буває – у відгук в тобі починають народжуватися образи, візуалізуватися, розвиватися, – у відповідь на розповідь про процес творчості, процес починається в тобі.
Ну і, звісно, велика насолода – просто дивитися і слухати настільки непересічну особистість, як Тиберій Сільваші. Його вербальні звороти самі візуалізуються. «Я – ловець випадку». «Ця виставка – мої лабораторні досліди». « Мій проект – оплески однією долонею»… Його мова, як і його роботи, – лаконічна і динамічна, виразна і виважена. Багато що в розумінні і творчісті, і трохи – в особистості Сільваші стало зрозумілим , коли «сплив» такий факт- Тіберій Сільваші, мав стати кінорежисером. Дійсно, це багато пояснює. У пана Тиберія дійсно режисерське бачення світу. Тож вельми логічним і гармонійним продовженням зустрічі стала кінопрограма «Фінали», підготована самим художником у співпраці з керівником кіноклубу АКіно Андрієм Алферовим.
Разом ми подивилися ряд фінальних сцен з фільмів досить широкого часового діапазону. Коментарі Сильваші були влучними і змістовними. Деякі сцени і коментарі особисто для мене стали відкриттям, за які я вдячна. Я звісно, не професійний «ловець випадку», та цього суботнього дня я його таки впіймала.
Вдома, зайшовши на сайт Я Галереї, я переконалась, що то дійсно була запланована і анонсована зустріч, в якій художник розповів «про свій досвід роботи із простором на прикладі вже реалізованих проектів», а також про програму «Фінали» – «ряд фінальних сцен з фільмів, які з одного боку, у той чи інший спосіб препарують поняття реальності, а з іншого – були певним формотворчим елементом для самого». Вражень виявилось так багато, що власне експозицію я вже не оглядала, буде нагода зайти ще раз. До речі, роботи Тіберія Сільваші зараз можна побачити і в другій частині Арт-центру Павла Гудімова – Я галереї на Волоській, а також у Музеї сучасного мистецтва – теж на Подолі, на вулиці Глибочицькій.
