Львівська «Країна мрій»: рай для фестивальників, пекло для ремісників

Упродовж двох вихідних днів львів’яни мали нагоду потрапити до «Країни мрій», що розташувалася на Чернечій горі. Там у Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» уже традиційно відбувався третій однойменний етно-фестиваль, ініціатором якого є фронтмен рок-легенд гурту «ВВ» Олег Скрипка.

 … Двері в «Країну мрій», організацію якої взяла на себе компанія «Дік Арт», відчинилися у суботу о другій годині дня. Щоб дістатися сюди не треба було ані візи, ані паспорта, лиш квиток, що вартував 35 гривень. Злагоджував ціну до 25 гривень дрес-код свята – вишиванка. Кому ж у гардеробному арсеналі вишиваної сорочки забракло, міг придбати її на місці. Асортимент звалював з ніг, як широким вибором товару так і цінами – від 150 гривень за дитячу одежину до захмарно-космічних за сорочку з «бабціної скрині» чи сучасну щедро розшиту бісером. Середня ж ціна була близько 800-1000 гривень.

         Лиш переступивши поріг фестивалю очі розбігалися від запропонованих на ярмарку артефактів. Тут можна було купити все, чого етно-душа забажає. Постоли дитячі за ціною 130 гривень, лапті плетені – 40 гривень, керамічні горнятка з Полтави – від 25 гривень, ткані верети з Івано-Франківщини розміром 165 на 210 сантиметрів – від 800 гривень, шерстяні шкарпетки – 40-60 гривень, еко-етно-торби з Рівного від 50 до 300 гривень… Не кажучи вже про асортимент прикрас, сережок, герданів, літератури, компакт-дисків, меду, дерев’яних виробів, крайок, віночків… Кому купити віночок було не по кишені, міг просто сфотографуватися із цим «плетеним гербарієм» у волоссі всього за 2 гривні. Словом, тут є купа всього, при умові, що у вас є купа грошей.  

Щоправда перший день фестивалю виявився для ремісників досить провальним комерційно. До 18 години основними відвідувачами фестивалю були його охоронці – міліціонери. До цього часу кілька десятків людей ховалося під тентом, запиваючи жахливу спеку холодними напоями та споглядаючи, як навчають автентичних танців жіночки у народних строях під етно-мелодії, що лунали «на живо» з денної сцени фестивалю. Тут зокрема протягом двох днів фестивалю бавили народ колективи «Коралі», «Родовід», «Тафійчуки», «Михайлове чудо», «Червона Калина», «Ковальчуки» та інші автентичні музики з Карпат.

О 18 годині мав стартувати концерт на вечірній сцені. На трибунах чекали музичного дійства з три десятки глядачів. Але вже через півтори години ситуація покращилася, спека відпустила і вже о пів на восьму послухати білоруський «Палац» та львівський «Йорий Клоц» найшло трохи люду. А хедлайнером вечора став Фома, старожил «Країни мрій», лідер гурту «Мандри», що привіз цього разу новий сольний проект – український фольк-панк шансон. В репертуарі дуету співочого Фоми з гітарою та Данила Денисова з міді-акордеоном органічно поєднуються старовинна лемківська пісня «Фраіре» та перекладений українською знаменитий хіт Богословського та Агатова «Шаланди», що виконував Марк Бернес, лірична ретро-стилізація «Серце страждає» а-ля Ібрагім Ферер та фольк-панк-бойовик «Карпати», філософська пісня «Джигуне» з яскравим гуцульсько-балканським колоритом та лірико-епічна дума «Човен» вінницьких авторів Анатолія Сєкрєтарьова та Володимира Прилипко… Хоча не обійшлося і без «Мельникової дочки», яку настирливо вимагала публіка та ще кількох хітів «Мандрів»…    

  Наступного дня вже з обіду у «Країні мрій» було людно. Попри пекельну спеку народ таки дотримувався дрес-коду, пріючи у вишиванках не завжди із тонкого домотканого полотна… Натомість відчутно зріділи ряди ремісників. Зрештою, пощастило тим хенд-мейдерам, хто розчарувався у покупцях минулого дня і не прийшов наступного. Бо саме у цей день не могли відмовити собі у задоволенні «поласувати» фестивалем люди, що представилися податковими інспекторами. Такі недільні відвідини обійшлися ремісникам м’яко кажучи дорого…   

 Гучно і весело було на вечірній сцені заключного дня «Країни мрій». Тут розрухати народ мали за мету «ТопОркестра» та луцька формація «Флайzzzа». Налаштована на добру хвилю їхніми піснями публіка враз піднялася з «трибун» до сцени, лише почувши як ведучий Тіма оголошує хедлайнерів і винуватців народного гуляння гурт «ВВ». Олег Скрипка, у смугастих штанях та сорочці розфарбованій у маки, видався досить малослівним і одразу ж почав виступ, серед пісень якого звучали героїчні пісні, «Чіо Чіо Сан», «Галю приходь!», «День народження»…

– Країна мрій на сьогоднішній день – серйозний культурний феномен, механізм впливу на свідомість людей, на культурний рівень суспільства. Це каталізатор, той центр, навколо якого збираються люди і підсилюють цей феномен своєю енергією, – коментував дійство його ініціатор Олег Скрипка. – Потенційно ця «країна мрій» вже існувала, нічого нового не довелося вигадувати, лише дати сигнал на старт і воно вибухнуло. Що ж до Сходу, то нині не треба різного підходу до Сходу і Заходу щоб донести цю музику, філософію… Треба лише бажання Сходу розвивати культуру. Так сталося, що у Центральній і Західній Україні фестивалі – це частина міської культури, яка на Сході не збереглася. Там міська культура неоінстальована, вона не має національної ідентифікації. Там важко пропонувати українську міську культуру, там немає для неї бази. Тому спраглим культури східнякам часто доводиться їхати на такі дійства через усю країну. Але це питання вирішиться у найближчі років п’ять…