Міжнародний фестиваль „Славське рок-фест”: музика проти багна

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Ірися Фролова, Віра Милян-Монастирська

То ж з горем пополам розмістившись самі, пішли оглядати територію фестивалю.
Перше, що відразу кинулося в очі – це торговці целофановими плащами-накидками та гумовими чоботями. Спитавши про ціну, і почувши відповідь (кусок целофану – 8-10 гривень, а китайські чоботі – від сорока до сімдесяти), обдалися дзвінким сміхом, і на тому справи торгові вирішили припинити.
На самій же території відчувалася відсутність „головних дійових осіб”: мала сцена була зібрана волонтерами просто недолуго – незрозуміла скріплювальна конструкція і повна відсутність задньої стійки ніяк не давали цій конструкції ознак надійності.
Проте, переборовши своє невдоволення і острахи, поринули у звуки чарівної музики. І, варто сказати, було в що – не дивлячись на майже годинне запізнення, розігрівати публіку вийшли вінничани „Мартові”. Ми вже не раз розповідали про цей гурт, який доводилося чути і в „Уніжі”, і на „Шешорах”, тож не повторюватимемося. Хоч і не можемо не зазначити, що даний виступ був кращим з почутих раніше. Підтримали їх запал й кияни Fake Elegance, що, не дивлячись на побутові проблеми з організацією, відіграли програму на емоційному максимумі, зірвавши перші фестивальні оплески і спричинивши перші танці в багні. Надалі жорсткішим ритм зробив спочатку „Вертеп”, а потім і кияно-кіровоградці з „Віранди”. Останні, ветерани української альтернативної сцени, зуміли довести ще раз, що їхній продукт і виконання є досить привабливим, чим зуміли завоювати додаткові симпатії серед слухачів. А завершував вечір симпатичний джез від ЧеЧе. Слава Богу, що більшість запаленого народу вже потихеньку розійшлася, залишивши лише справжніх естетів і поціновувачів подібного саунду, що зуміли створити ауру позитивного вечора до самого початку дійства на великій сцені. На неї люд збирався досить таки обережно і повільно – всі були загорнуті у плащі-дощовики, деякі щасливчики ще й в чоботях. Та вже на середині виступу львів’ян „Файно” всі були однаково вкриті багном і.. щасливі. Після „файної” поетики, підтримати енергетику натовпу зуміли шведи Girl. Відомий стокгольмський indie-rock бенд сподобався всім без виключення, а чудова ритміка в купі з мелодійним вокалом була зустріта цілим кодлом танцюючого під сценою люду. То ж коли на сцені з'явилися Mamasweed, публіка вже була на досить таки пристойному емоційному рівні, що аж зустріла гурт ревом. Недарма після виступу вокаліст гурту, даючи інтерв’ю одному з братніх ЗМІ, заявляв, що публіка в „Славському” – особлива в його житті. Завершував вечір першого дня Мертвий Півень та Віктор Морозов. В такій конфігурації митці не виступали вже давно, але відіграли, ніби від їхнього останнього виступу пройшло лише кілька днів. І хоч і відіграли разом мало – лише 4 пісні, проте гул та оплески публіки, що вже потроху втомилася, охарактеризує виступ краще за будь-які слова. Після цього „півні” вже виконували сольну програму, наполовину співаючи пісні разом з більшістю люду. І коли відіграли останні акорди на гітарі Романа Чайки, гурт попрощався, а публіка потихеньку почала розбрідатися, хто куди (Хто грітися в магазин чи кафе, хто сушитися додому, а хто і на продовження програми – вечірній сет від кращих Dj’ів України) – натовп світився від посмішок. І це було дуже приємно, якою гречаною не була б погода.


Другий день розпочався тим, що організатори нарешті привели до ладу малу сцену, а також, з горем пополам, розпочали роботу поза музичні програми фестивалю: спортивна (два квести в дві різні пори доби. Правда, нічний із-за примх стихії довелося скоротити ледь не вдвічі), екологічна (семінари щодо збереження автентики місця та акції в купі з арт-інсталяціями за відмову від поліетилену та пластику), мистецька (близько двадцяти класичних фестивальних майстерень, які ніби кочують з фестивалю на фестиваль, і слугують гарним вбиванням часу, як, власне, і отриманням нових знань), а також кінотеатром, де демонструвалися картини фестивалю „Відкрита ніч” та флеш-фотоконкурсом „Snapshot”, де учасникам треба було сфотографувати певний об’єкт за певний час і при певному ракурсі.. Мала ж сцена, приведена до ладу, нарешті порадувала не лише вчасним початком, але й цілим вихром емоцій. Розпочався виступ з „Дітей Сонця”, а далі вже був рок у всіх іпостасях – спочатку від киян з гурту Super Divka, а потім від львівської „Інкунабула”. Далі звідусіль усюд (кафетеріїв, майстер класів, будиночків та кінотеатру) до сцени прудко ринув люд. І не дарма, адже на ній з'явився „Очеретяний Кіт”. Вінницький фолк-рок, без загравання, став справжньою прикрасою другого дня, розкачуючи і вводячи публіку у стан принишклого трансу. Закриваючий день поп від гурту „Катя Гапочка” на цьому фоні виглядав просто блідо.
А велика сцена вже зустрічала новим емоційним вибухом. Їм були львів’яни Green Silence, фанк в чиєму виконанні радував вухо мелодичною небезпесоредністю та меланхолійними, та не без нотки оптимізму, текстами. Та після них почався справжній розрив – це гарним класичним рок-н-ролом лунали зі сцени Chillibombers . Але найцікавіше почалося вже після їх виступу, коли на сцену підійнялися поляки з Koniec Swiata. Задекларувавши, що їхній гурт все-таки „кінець світу”, а не „свята”, патріархи польської ска-панк сцени видали на ура продукт з усіх трьох своїх офіційних альбомів та з купою нових пісень. Те, що творилося в цей момент під сценою, описати важко. Але, коли поляки вступалися місцем британцям The Ukranians, перші чотири ряди від сцени мали яскраво коричневий окрас. Доречи, з виходом британців нас вдруге спіткало музичне розчарування – звучали „українці” просто ніяк, а їхні натяки на блюз нічого окрім смішків і неприємних виголосів не викликали. Нажаль, мусимо констатувати, що втрата „двигуна колективу” – Степана Пасічника, сказалася на гурті негативним чином. Хоч і сам Степан, з його новими проектами Ludwig та The Ukes, здебільшого виконує фолкові українські пісні британською. Організатором і не треба було рятувати становище, бо на сцену вийшло італійське ска-кабаре Le Skarnemurta. Почався виступ з традиційного повідомлення, що ні з якого вони не Палермо, а з Парми (Вперше вони це зробили на презентаційному концерті у Києві, тепер же підкріпили це смішними вигуками, на кшталт „Верон, Креспо, Каннаваро” та іншими прізвищами, відомими лише футбольним вболівальникам, що зустріли декларацію дружнім реготом.), гурт розгорнув ціле півгодинне шоу, за час якого „коричнева маса” встигла протягнутися ще рядів на п’ять від сцени. Відпускати італійців не хотілося, та й вони не хотіли йти, допоки організатори ледь не повиштовхували хлопців зі сцени. Народу було більше, а отже – й більше посмішок, що знову таки прямували на нічний сет, або на збір музичних естетів у ресторані „Максим”, де відбувавсятворчий вечір Юрія Товстогана. Ми ж, підтримані найменшою з когорт люду, обрали найпростіший з варіантів – спати.


Останній день цьогорічного фестивалю розпочався на диво сонячно. Хоча, це ніяким чином не сказалося на вже численний люд, що все так само продовжував радісно ходити в полителенових краплезахисниках. Першими на денну сцену ступили ще одні представники Вінниці – гурт „Ясон”. Досить непоганий і ліричний рок був гарно сприйнятий слухачами, що приємно відігрівалися на сонечку. Продовжили в тому ж дусі і франківські „Кораллі”, а справжній розрив настав після виходу на сцену гурту „PoliKarp”. Екс-карпатіяни, як і на Шешорах, зуміли задати перцю всім присутнім, і навколо підсохлого багна почали водитися чи не перші помічені нами на цьому фестивалі хороводи. За ними потужну програму підтримав миколаєвсько-київський гурт Animal Session. Далі ритміку трохи збили веселі блюзмени „Контрабас”, що презентували публіці новий склад та аранжування більшості пісень. Але все на місце повернули важкими рифами одесити з The Outstars. Все-таки, гралася класика indie-rock’у, з блюзнірсько-меланхолійним вокалом.
Велика сцена, як і очікувалося, зібрала в останній день рекордну кількість людей. Правда, перед тим знову встиг піти всім обридлий дощ, і публіка народ знову перетворився спочатку на синю, а потім на коричневу масу. Та й було чого – першими до глядачів вийшли хлопці із „Пропала Грамота”. Паша Нечитайло, звільнившись від обов’язків ведучого, що виконував на "Шешорах", виглядав у чудовому гуморі, що не могло не відбитися на виступі всього гурту, який пройшов надзвичайно весело, з великою кількістю жартів та спілкування з публікою. Підтримувати доброзичливу атмосферу зголосився гурт „Файно”, чий виступ став вже другим. Як виявилося в подальшому, гурт у п'ятницю лише підміняв одних „молодих”, що так і не зуміли дібратися на фестиваль. Після них свою дозу отримали прихильники ска-панку – ветерани цеху Farben Lehre видали першокласний виступ, не дивлячись на певні технічні проблеми, що його супроводжували. Закривали ж день і фестиваль чеські Radiohead – 100cº. Чи не вперше впадав від виступу гурту в непередавану гаму відчуттів – від ступору до здивування. Сам виступ був схожий на маленький театр, правда, в якому не можна було вгадати, що далі вигадає гурт – настільки різнилися його пісні, як за аранжуванн, так і за манерою виконання.
Проводжали гурт оплесками в десять, чи навіть двадцять тисяч долонь, і нарешті посмішки з'явилися „по той бік скла” – у організаторів. Не дивлячись на природні катаклізми та певні організаційні негаразди – фестиваль вдався, і вдався на славу. Сподіваємося, організатори не змінять своєму настрою і, завітавши на Славське наступного року, ми зможемо ще більше розширити горизонти своїх почуттів і вражень.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Ірися Фролова, Віра Милян-Монастирська