«Надто Сонна»: бурхливе снодійне

19 лютого культактив столиці прийшов до Бочки, лагідно обіймаючи диванну подушку. Ні, це мені не наснилося. Це правда. Причиною демонстрації таких інтимних хатніх речей стали хлопці з гурту «Надто сонна». Музиканти подбали про слухачів заздалегідь, позначивши в афіші, що подушка – гарант знижки на вхід і запорука файного розташування у Бочці (звісно, з подушкою зручніше).

Саме тому, багато хто не полінувався взяти свідка нічних кошмарів (або ж навпаки, - солодких снів) у вигляді сердечка, слоника або звичайного чотирикутника в наволочці.

Народу зібралося багацько, тож хлопці не стали зволікати і взялися за інструменти… Те, що робить «Надто сонна» – це музика наших правнуків… (так-так, я ще свідома). Електронні експерименти, переважно спокійний музичний меседж, влучні гітарні партії. Такі собі футуристичні колискові. Якби не одне АЛЕ:

Мелодії «Надто сонної» (так, це переважно мелодії без тексту) хоч і ніколи не викличуть слему в залі, не доведуть до істерики чутливих дівчат і їх ніхто не підспівуватиме, вони, як психологічна зброя. Щось вони таке роблять зі свідомістю, що межі між реальністю і сном НАДТО легко стерти. Якщо просто заплющити очі й віддатися музичній хвилі, що її народжують ці трійко хлопців, то можна впасти в гіпнотичний стан. Принаймні, бурхливий емоційний ефект гарантовано. Без зайвого допінгу.

В принципі, можна було і не заплющувати очі й опинитися у химерному світі снів і ілюзій, - на сцену проектували різні чудернацькі візії. Переважно, за участі численних будд, танцюючих дітей та геометричних фігур. Були й пейзажі а ля індастріал і равлики, церкви і долоні, руїни й голі клони, що прямують в нікуди. …а може частина цього мені наснилася? Та ні, тоді це наснилося багатьом іншим, що стояли й сиділи, й лежали (так!) в залі. Біля сцени майже всі розташувалися напівлежачи або сидячи просто на підлозі, в глибині залу – стояли, але всі, хоча б трішки, гойдалися, наче впадаючи в транс.

Хлопці мало спілкувалися з глядачами під час виступу. Вони занурилися у свій світ і кожен під цю музику занурився у свій. Приміром, коло сцени стояла пара закоханих, які протягом всього дійства стояли обійнявшись і заплющивши очі… Такий вже ефект від цих дивних мелодій родом з майбутнього.

І це не дивно. Адже в «Надто сонній» музику роблять так, як хочуть робити, для душі, а не «шоб було рентабельно і піпл хавав». Просто щиро. Це відчувається.

Наразі гурт «Надто сонна» складається з Параноїда Андроїда (семплер), клавішника Сєви Солнцева і гітариста Юрка (ака DoriaLAN). Параноїд Андроїд (або просто Андрій), який не любить, коли його називають фронтменом гурту, каже: «Насправді, я не можу дати певної назви тому, що ми робимо. Важко назвати який музичний стиль у Надто сонної. Це, мабуть, просто сонна музика. Ми просто слухаємо багато всього – «Radiohead», «Bjork», «Sigur Ros» і ще багато подібного і під впливом творчості таких незвичних музикантів, ми робимо нашу музику. Використовуємо і синтезатор, і гітару, і радіо, пробуємо інші інструменти …Ось так і робимо нашу сонну музику»

…Були цього сонного вечора й сюрпризи.

За час виступу на сцену піднявся відомий гурт Юркеш і заграв з хлопцями одну пісню на бояні. Зважаючи на те, що гурт електронний, це прозвучало доволі екзотично.

А на завершення, «Надто сонна» виконала разом з Іреною Карпою ремікс на пісню «Фактично Самих» про мармурового бога. Слова приспіву виявилися близькими до тематики вечора, тож коли Карпа вкотре повторювала невідомому сволоцюзі «Спи собі сам…» зал їй влаштував непоганий хор на бек-вокалі.

Після масштабного реміксу на «Факів», «Надто сонна» виконала ще дві пісні на біс й на завершення, хлопці організували залік по подушкам. Ті, хто приніс найоригінальнішу, отримав диск в подарунок. А саме – дівчатка за подушку-слоника й за мегакреативну подушку хенд-мейд, - яку саме не пам’ятаю, мабуть, вже була НАДТО СОННА.

Фотокореспондент: Олександра Калашнікова