Ірен Роздобудько: «Не піддавайтесь ніяким кризам всередині нас»

«Не піддавайтесь ніяким кризам всередині нас!» - таку пораду студентам давала цього разу Ірен Роздобудько в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Тут проводили тиждень української мови. Подібні заходи в університеті проводять не вперше, проте саме цього року організатори долучили до заходу не лише письменників, а й інших відомих особистостей, що формують український культурний простір. Про українську мову, українську культуру в цілому говорили: акторка театру та кіно Ірма Вітовська, поетеса Олена Зінчук, письменниці Оксана Забужко та Ірен Роздобудько, народний артист України Богдан Бенюк, мовознавець Олександр Пономарів та інші.

Ірен Роздобудько, як завжди, спілкувалася з аудиторією легко. Давно помічено, що кожна її зустріч – це маленький психологічний семінар. «Вона – така проста, до неї хочеться тягнутися», – із захопленим здивуванням поділилась враженнями студентка педуніверситету. Мабуть, це тому, що не всі письменники на зустрічах, присвячених українській мові, розповідають про своє перше кохання чи щось подібне. Перше кохання від Роздобудько – це не попсова розповідь пересічної дівчинки в блозі про дебютні переживання серця, які турбують усіх і однаково. Це дещо інше – розповідь про те, як побороти страх, як прийняти власне приниження за сміливий вчинок. Ірен запевнила студентів, що краще не моделювати ситуацію, а робити, як підказує серце і потім про це не жалкувати. А ще ніколи «не скиглити», бо криза, яка сьогодні охопила безпомічних українців – це криза внутрішня, а не зовнішня.

Питання ж двомовності в Україні Ірен не вважає проблемою. На її думку, «проблема двомовності» – це ілюзія політиків, на якій вони спекулюють для розпалу ворожнечі між Заходом та Сходом. Письменниця щиро пропагувала міжмовну лояльність: «Ми не обираємо батьків і країну, в якій ми народилися. Все інше підлягає вибору: країна, в якій ми будемо далі жити, кохана половина, професія. Так само і з мовою. Кожен має право вибору якою мовою йому розмовляти. Але - обов'язково треба знати мову країни, в якій живемо».

Потрібно сказати, що письменниця зараз україномовна, однак відносно нещодавно була російськомовною - народилася в Донецьку. Тільки в колах столичної інтелігенції вона закохалася в українську мову. Визнає, що її мова поки не досконала, а тексти – дещо прості порівняно зі справжньою метафоричністю літературного українського письма. «Зараз мені хочеться говорити набагато складніше,» – каже пані Роздобудько.

Треба визнати, що тексти Роздобудько – насправді непрості, в них є завжди непередбачуваний сюжет і глибока мораль. Інакше навряд чи люди, присутні на зустрічі, ставали б в чергу за автографами і оточували її щільним колом, аби подивитися зблизька в її глибокі сині очі.