Олег Коцарев і "Телері"

урбаністична філософія і селтік-фолк-рок

Була в Дивані на читаннях харківського письменника Олега Коцарева (він у вікіпедії), 24 березня 2012. А шо, нічо такі читання.... Ще як взяла в руки його книжку "Мій перший ніж" (В-во Факт, 2009), то одразу в першому творі знайшла для себе рядки:

                              [...] 
     Ходить мужик у синіх брюках
     Та плюється хлібом на землю,
     Всміхнулась бічна цегляна стіна
                              [...]

Щоправда, творчість Олега, котра, звісно ж подобалася усім шанувальникам, що розмістилися у кріслах поблизу сцени, дуже не сподобалася росйськомовним любителям Бродського за ближнім столиком. Даю координати найактивнішого бороданя тут, то можете йому пояснити, як себе треба поводити під час прослуховування творів Коцарева...   

А якщо здалеку, то вечір почала Поліна Городиська, що окреслила план дефіляди, де мали місце виступи, власне, Коцарева і музичного гурту "Телері" (солістка Леся Рой). "Телері" грали-співали український селтік-фолк-рок (відео Телері). Мені сподобалися всі пісні, особливо та, що "....Смерть вирощує квіти.... а зранку іде на роботу – косити маленькі діти...." – десь приблизно так. 

Гурт також виконав прекрасну мелодійну підфонку під час читання творів чудовим Олегом Коцаревим. 

– Зустрілися ми на одному фесті, тай говоримо собі, що Андрухович вже давно "співає" і Жадан теж "співає", а Жадан з Харкова, і я з Харкова,- то давай і ти "співай", кажуть. Я й погодився. Перший раз у нас вийшов експромтом, а для сьогоднішнього вечора я висилав "Телері" свої вірші,- підбирали мелодику. А називати нинішній вечір презентацією книги "Мій перший ніж" – і не назвеш, бо вона давно вийшла. Так, зібралися почитати, дякую, Поліна запросила...

Вечір музики-поезії якось швидко перетворився на вечір знайомств з такими чудовими людьми, як Роман Кабачій (Інституті масової інформації), Артем Скоропадський (кореспондент Коммерсант-Україна), Гєник Бєляков (перекладач творів Чарльза Буковскі) та Дмитро Княжич ("хоккуїст").

Потім сталося, що ми  з з Олегом Коцаревим, Дмитром Княжичем та Гєником Бєляковим пішли в гості, на День народження Александра Моцара (він у вікіпедії), що святкувалось у Сяргея Прілуцкого-Пістончика (він у вікіпедії). Вітали нас Сяргей і його чарівна дружина Олена Степаненко (тепер Прилуцька; вона на буквоїді). Ми мали найсмачніший у світі кальян на балконі й читали есеї Оленки, що увійшли до збірки "Соломонова червона зірка" (Вид-во Темпора 2012). Там є шматочок про Прилуки (донедавна мої рідненькі), дуже позитивний, і про фабрику тютюнову є.

Але то вже зовсім інша історія...

2012-03-26