П’яте повернення у Країну Мрій

Так вже повелося, що в кінці червня кожен небайдужий вдягає вишиту сорочку, бере з собою купу друзів і прямує на Співоче поле, в край вишиванок та віночків – на «Країну Мрій», що вже вп’яте відбувається у столиці.

Почався фестиваль з хресної ходи – пішої подорожі від Андріївської церкви до місця фестивалю. Людей виявилося, небагато – менше сотні небайдужих, тому дійство хоч і не було масштабним, проте все одно виглядало урочисто.

По закінченню, яскравий транспарант «Країна Мрій» разом із смолоскипами попрямував до головної сцени, а на вулиці тим часом починався дощ, що згодом трансформувався у значну, проте короткочасну зливу. Правда, вона ніяким чином не розлякала прийдешній люд. Скоріше навпаки – „освіжила” їх перед прийняттям „головного блюда” – відкриття фестивалю.

І ось вже пан Скрипка проголошує про відкриття фестивалю. «У нас купальське свято, тож дощик зараз нас трохи скупає, але ми розженемо його купальською піснею». Так Олег анонсував першу на цьогорічній «К.М.» музичну композицію від Ніни Матвієнко. Але дощ дав народній артистці час для виконання лише цього твору і, „перевівши подих”, на правах повноправного учасника фестивалю показав все, на що був здатний. Та так, що дійство на головній сцені перервалось на досить тривалий час.

Рятувати становища кинулися хлопці зі «Спасу». Абсолютно не помічаючи дощу, вони дочекалися, поки навколо них зібралося достатньо народу, і почали демонструвати свої вміння з бойового мистецтва. Видовище було варте мокрих голів та черевиків, адже не кожен день доводиться занурюватися в атмосферу козацького війська. Аби трохи розважити знесилену від дощу публіку, хлопці влаштували суто козацьку забавку «Шапки». Досить оригінальною ідеєю було залучити до забавки дітей, тож серед них було визначено свого переможця.

Дощик помітно вчухав, і радувати публіку з'явився чернівецький гурт „Самата”, порадувавши відмінним звуком всіх відвідувачів головної сцени. Вартою уваги була і кобзарська сцена. Адже весь колорит українського фольклору можна почути лише в звуках кобзи та з вуст кобзарів. Виконавці справили чудове враження, як у володінні інструментом, так і щодо вокальних даних.

Тим часом головна сцена дісталась гурту з досить неоднозначною назвою „Царство Небесне”. Поставивши на них клеймо „релігійного” колективу, люди не звернули увагу на наявність на сцені електрогітар. Після перших же звуків цих інструментів стало зрозумілим, що це аж ніяк не релігійно і варте уваги, адже справжній і якісний фольк у важкому виконанні зустрічається рідко. Неординарне поєднання суто українських інструментів зуміло завоювати прихильність публіки, що проводжала їх оплесками. І хоч гурт місцями нагадував шановного пана Скрипку та його «ВВ», але це не заважало в сприйнятті гарного настрою та враження від колективу.

Наступними публіку розважали французи «Ле Карпатт». Хлопці з суто західноукраїнською назвою грали досить неоднозначну по стилю музику - здебільшого милий вуху французький шансон, але з елементами циганського романсу.

Естафету неоднозначної музики перехватили кияни «АтмАсфера». Для більшості ця назва асоціюється з арт-роком. Але на «Країні Мрій», гурт показав себе з іншої, етнічної сторони, зберігши притому свою природність та органічність.

Ніч першого дня закінчували серби «Кел». Абсолютно неочікуваний gipsy, як для сучасного Белграду. Ніби хлопці все життя прожили в Румунії, а організатори просто переплутали назви країн. І саме цей gipsy розпалив стомлену українську публіку, і саме під нього публіка запально танцювала, завершуючи перший день фестивалю.

Другого дня «мрійники» на Співочому полі помітно помінялись ролями: хто ярмаркував – пішов під сцени, а хто насолоджувався музикою першого дня – пішов скуплятися.

Недільну частину починав гімн фестивалю «Країна Мрій» у виконанні пана Скрипки. Саме на цей звук орієнтувались туристи, аби пройти до головної сцени. Денна сцена була спрямована на умиротворення та заспокоєння, тож цілі 4 години публіка мала змогу відпочити, поспати і т.д., або ж знайти казкаря та поринути в дитинство, слухаючи його історії. Але то було лише затишшя перед бурею…

О 18 годині 20 хвилин, зі сцени почулося «Ми вважаємо, що стародавня українська музика – це рок-н-ролл!». Так до публіки вийшли «Назад Шляху Немає» та їх етнічні друзі «Михайлове чудо». Одразу не повіривши почутому, народ попрокидався. Та гурт не жартував: зі сцени справді лунав рок-н-ролл, поруч з українськими етнічними мотивами. Незвично, фантастично, захоплююче, мало. Такими словами можливо описати виступ гурту, якщо можливо взагалі.

А о 19 на сцені з’явились угорці «Караван Фаміліа». Цьогорічній «КМ» став на диво обширний, щодо представлення циганського романсу. Не став виключенням і цей гурт, хоч і мав в своєму арсеналі значну перевагу – жіночий вокал. Адже циганські романси у жіночому виконанні передають не йдуть ні в яке порівняння з чоловічими аналогами, передаючи повну автентичність оригіналам і, ніби, „заглядаючи” в душу.

Вогонь в серцях «мрійників» розпалювався все дужче, але справжнє пекло почалося, коли вийшли «Джипсі» з Чехії. Чи-то народу із-за холодної погоди закортіло порухатися, чи, можливо, забурлила циганська кров, та достеменно відомо лише одне - люд масово почав танцювати. Хто як вмів, кому як дозволяло вбрання, але всі і кожен намагались ритмічно рухатись під коктейль, до складу якого входив gipsy та кілька ненав’язливих крапель чеського фольклору. Цей виступ став достойним „розігрівом” перед кульмінацією фестивалю – виходом Олега Скрипки з сольною програмою.

Але засновник фестивалю, ніби навмисно даючи людям відпочити, запізнившись хвилин на 40. Проте людяність киян та гостей фестивалю взяла гору над обуренням - Олег зламав ногу під час «ГогольФесту», тому даний захід і запланований виступ дався артисту непросто. Та як тільки на сцені замайоріла білява голова з гітарою, всіх присутні здійняли шалені оплески. Все «Співоче» встало і почало співати разом з улюбленим рокером. Хто знав слова і хто не знав, хто вмів співати і хто не вмів - якісь звуки видавав кожен присутній. Справжній шквал емоцій викликало виконання народної пісні «Горіла сосна, палала». А на завершення Олег заспівав найвідомішу та найшановнішу композицію «Весна». Люд подіставав запальнички, гуртом обіймався і, таким чином, проводжав фестиваль ще на рік. На біс Скрипка виконував «Країну Мрії», власноруч підвівши підсумок над фестивалем.

«Країна Мрій» перекрила свої кордони. Ще рік більшість киян не одягнуть вишиванок. Але рік промине швидко, і ми знову зможемо повернутися в атмосферу автентичного свята. Вже вшосте поспіль.

Фото: Євген Губарені