Радість! ДахаБрадість

Гурти, які створюють дійсно якісний звук і цікаву музику, в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. ДахаБраха – один із них. Цей київський колектив, граючи етно-музику (самі учасники гурта називають свій стиль «етно-хаос»), напевно, не дуже популярну у нас, тим не менш випустили вже три студійних альбоми, а також концертний диск. Те, що вони роблять зі слухачами на концертах своєю музикою важко описати словами. Їхня й без того велика армія шанувальників збільшується щороку. З виходом третього альбому «Light», певен, їх стане ще більше.

Київська презентація «Світлого» альбому відбулася в середу у одному з найкращих клубів Києва Crystal Hall. Незважаючи на дощ, калюжі та мороз, люди біля клубу почали збиратися вже за годину до початку концерту. Близько восьмої години вечора – час початку концерту – людей почали запускати в залу. Пускали поволі, – по одній-дві особі, перевірка сумок. Світло, як завжди в Crystal Hall’і, дуже атмосферне. Темно, трохи червоного. Зручні міні-диванчики посеред танцполу, які одразу ж були зайняті. На сцені вже красувалися інструменти, напевно, розмальовані за задумкою самих музикантів. Барабани, віолончель, акордеон та ще багато інструментів, назви яких важко вимовити. Людей, тим часом, ставало все більше й більше, тому не дивно, що місця біля сцени почали займати.

Скоро зал заповнився повністю. Музиканти це, звичайно ж, помітили, не стали випробовувати терпіння публіки і десь о 20:20 вийшли на сцену. Три дуже вродливі жінки з чарівними голосами та харизматичний Марко Галаневич. Вони точно не очікували побачити такої кількості людей. Тим не менш, музиканти  одразу ж задали ритм концерту. Драйвовий барабанний трек, у сет-лісті зазначений як «Свічка», одразу ж розкачав публіку. Після вступного треку музиканти привіталися з публікою, подякували за присутність, дещо розповіли про новий альбом та почали знову грати. Звичайно, переважав матеріал нового альбому, всі пісні якого були зіграні впродовж концерту. Проте, знайшлося місце й трекам з перших двох студійників. Іронічно-життєва пісня «Сухий дуб» дуже сподобалася публіці. Цей трек – така собі історія про жіночу долю. Жартівлива вимова просто чудово вписується у пісню. А міміка музикантів під час виконання заслуговує найвищих похвал. До речі, багато хто вже знав текст пісні, та й не тільки цієї. Марко це помітив і одразу ж подякував Інтернету. Ну що ж, з цим нічого не поробиш. «Карпатський реп» – друга ластівка з нового альбому. І справді, виконання трохи нагадує реп. Музиканти видавали неземні звуки зі своїх інструментів на радість шанувальникам. «Над Дунаєм», «Ой, за лісочком», ще одна новинка «Бувайте здорові» – концерт перетворювався в сеанс гіпнозу. Люди в залі… Ні, це треба було бачити. Напевно, це і є головна особливість музики ДахиБрахи як в цілому, так і живих виступів окремо. Ці мелодії змушують поринути у себе. Відокремитися від усього. Поринути у забуття. Очі заплющені, тіло видає дивні, дикі рухи, на вустах – усмішка. Транс, гіпноз, психоделіка, шабаш – важко підібрати епітети. Треба бачити і відчувати це.

Музиканти багато спілкувалися, жартували. Мінялися інструментами, бо «їх хоч багато, але все одно не вистачає». Перед виконання однієї з пісень трапилася проблема з клавішами. Не грали. Марко: «Ну от, вже глушать». Звичайно, то був жарт. За декілька хвилин клавіші заграли знову, так само чудово і магічно.

Пісня «Specially for you», яка йшла наступною у сет-лісті, як на мене, одна з найяскравіших не тільки у альбомі, а й взагалі у творчості гурту. Англійська Марка, хоч і не зовсім чиста, проте чудова. Пісня надзвичайно сильна, лірична. А той напружений, драматичний кінець з купою барабанів чудово підкреслює суть пісні. Браво.  Коротка перерва у вигляді двох пісень, щоб розрядити обстановку: «дуже актуальний»  інструментальний трек «Весна» та магічна  «Колискова». Молоді батьки, візьміть собі на примітку. Але на концерті, на щастя, ніхто не заснув. Та й як можна. Танці ніхто не відміняв. А от нас знову дивують англомовною піснею «Please Don’t Cry». Чудове сплетіння чоловічого та жіночих голосів, нотки трагічності, влучні клавіші. Здалося, у дослідженні фольклору дахабрахівці вийшли за межі України. І це справді так. Адже пісня ця, це не що інше, як кавер на новозеландський драм-енд-бейс гурт Concord Dawn. Цікаве вирішення. Як зазначив Марко перед виконанням, авторам оригіналу сподобалося. Що ж, публіці тим паче. Енергійні, в дусі драм-енд-бейс барабанні та клавішні вставки розвели людей на танці.

Після цього музиканти зробили невеличкий екскурс у минулі альбоми «Ягудки» та «На Межі», зігравши однойменну пісню з альбому 2007-го року та Діброва з 2009-го. А далі знов видали блок із трьох пісень з альбому «Light». Можна з певністю казати, що пісні «Жаба», «Baby» та «Тьолки», то є перлини альбому. Виконанню пісні «Жаба» передує смішна й весела, життєва розповідь про те, як Марко з друзями, чи то в суботу, чи то в п’ятницю випили горілки, як потім зникло світло, як не знайшлася в домі Маруся. Пісенька ця – то щось неймовірне. Трохи нагадує дещо далеко індійське. Втриматися від танцю неможливо. Знову англомовна, блюзова «Baby» стала чудовим завершенням концерту. Але ,звичайно, фани не пускали гурт додому. Та й як можна піти, коли чудове мале дитя, життєрадісна дівчинка, усміхаючись вибирається на сцену і дарує кожному з музикантів по букету квітів. Цей момент концерту – один з найтепліших. Якби хто-небудь розчулився до сліз, навряд чи б хтось здивувався. Проте, музиканти все-ж таки пішли за сцену. Але лише на хвилину. Повернувшись, зіграли останню пісню з нового альбому, «Тьолки». Марко кричить: «Тьолки!» Зал у відповідь: «Єєєє!». Надзвичайно енергійний трек. Але от, музиканти знов покинули сцену. Проте, як і в перший раз, шалені оплески та скандування: «Назад!», «Назад!» змусили їх повернутися. Тепер вже для виконання пісень на біс. Були зіграні одна з найкращих пісень гурту «Ой, шо з-под дуба» та «Русалочка». В кінці на сцені знов з’явилася те маленьке чудо і знов подарувало музикантам квіти. Взаємні подяки і концерт закінчився, тепер вже точно.

У холі продавалися альбоми ДахиБрахи, музиканти, вже перевдягнуті, відомі своєю привітністю, роздавали інтерв’ю та охоче підписували диски разом з плакатами. Спілкувалися, жартували. Хоча було помітно, що майже 3-х годинний концерт їх доволі стомив. Черга біля гардеробу ще довго не зменшувалася і багато хто простояв не мало часу, перш ніж забрати свій одяг.

Повертаючись до початку, ДахаБраха вкотре довели, що по якості звуку їм немає рівних в Україні. Етно-хаос – напрочуд влучне визначення стилю гурту. Це хаос фольклорів, настроїв. Дика енергетика. Кожний звук, кожна пісня пробирає наскрізь, торкається кожного нерва. Це музика очищення. Музика радості. Усмішки не сходили з лиць людей на концерті. Варто тобі заплющити очі – і ти переносишся у трипільське село, чи на Гуцульщину. Де свобода. Де ти немов літаєш. Їхні концерти, то дикі шабаші, дикі танці, можливо, не ззовні, але там, глибоко у душі, прокидаються такі відчуття, які змушують тебе радіти. Така музика є тільки у нас. І цим треба пишатися.