РокТус№21: Закриття 1-го муз. сезону в "Філіні": Підсумки і Посмішки

Все добре колись закінчується. Чи, як там кажуть - хорошого по трохи? Як би там не було, 21-22 червня ми мали змогу відвідати арт-кафе «Філін» на закритті його першого музичного сезону.

Зустріла нас насамперед душевна і доброзичлива атмосфера. Виникало відчуття, що всі відвідувачі були тісно знайомі поміж собою, чи просто пов’язані одним – любов’ю до рок-музики.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Євген Губарені, Alice ("Лисы Аляски").

Так почався перший день закриття – 21 червня.

На невелику сцену, після годинної затримки, нарешті вийшов довгоочікуваний керченський гурт Реальная Ситуация. Відразу було помітно, що всі музики цього гурту – справжні професіонали, до того ж із музичною освітою. Легкий цікавий блюз просто захопив, та майже порожнє кафе з перших нот почало поступово заповнюватися людьми, що почули неабиякий драйв. Чарівний вокал Світлани та духові змушував припиняти всі розмови та справи, та зануритися цілком у цю музику. Елементи панку та класичного рок-н-ролу теж були дуже «у тему». Кожен, як здалося, відчував ту музику дуже глибоко, одночасно звертаючи увагу на таку ж глибоку, але одночасно і просту лірику.

Після успішного виступу гурту Реальная Ситуація на сцену вийшов гурт The Len(ь), і відразу спустив нас з небес на грішну землю, завдяки дуже гучному та різкому голосу вокаліста Анатолія. Нажаль, мені довелося слухати цей гурт в неповному складі, тож, мабуть, тому, моя думка не співпадає з думками багатьох інших. Мені здалося, що гурт грає цілком відповідно до своєї назви, а точніше – ліниво, із погано вистроєним саундом. Взагалі був цікавий, але не дуже якісний джем із різних мотивів – хардрокових, панкових та рок-н-рольних, у суміші з фолковим вокалом. Мені здалось, що проблема була в надто різкому звучанні, навіть у ліричних піснях. Порадували веселим кавером на Cranberries – Zombie, а саме його незвичним виконанням.

Наступні були хлопці та дівчата з гурту, який має веселу та іронічну назву ЦеЛюліт. Дивовижний потужний жіночий вокал, дійсно шалений драйв, гурт ЦеЛюліт грає якісний панк-рок, чи арт-панк, як вони самі то називають. Чому арт? Тому що окрім живої драйвової музики на сцені ще присутній справжній актор, який одночасно є ще й директором гурту, завдяки його роботі від сцени не відірвеш очей! Це контрастна, яскрава музика та не менш контрастний перфоманс. Всі танцювали, навіть діти, не дивлячись на грубість на сцені, були у захваті від всього цього.

А потім вийшли Флюиды, і принесли розслабленість та ліричний настрій. Гурт грає дуже глибокий класичний рок з дуже гарним чоловічим вокалом. Всі дівчата та жінки відчули сексуальність та романтичність музики, чим виправдали назву гурту. Хлопці дали відмінний саунд, душевні переймання, та нагадали протяжну та глибоку Земфіру у деяких піснях: сильні і водночас мелодійні.

Своєю мелодійністю хлопці підготували нас до виступу гурту Куклы Клауса, дуже дивної, але цікавої суміші з панку, джазового ритму та дуже зворушливої мелодійності. Перше враження – незвично, мелодійно, звук наче вивертає тебе, підкидає, уносить! Чарівні звуки флейти та інколи весела, інколи трохи сумна лірика, дивовижний бек-вокал. Колоритності звичайно додав такий незвичайний елемент як «сирена» в руках у дівчини Кет, яка «кричит в мегафон и взрывает самолеты» (цитата з офіційного сайту гурту ).

Люди танцювали, насолоджувалися, та не засмучувалися – адже наступного дня на нас чекало продовження.

22 червня всі зібралися на 18-у. Навчені тим, що все починається на годину пізніше, але повністю готові прийняти другу порцію кльового звуку та драйву.

Першим виступав гурт The Crяck, вразивши всіх професійністю та дуже особливою музикою. Рок-н-рольні теми, декілька тем реггі, які іноді різко переходять у джазовий ритм, з дуже і дуже екстравагантним етно-вокалом, який був настільки напружений, що важко було відчувати позитив та танцювати. Так, під цей гурт тупо не поколбасишься. Музика легка, ритм-секція була в ударі, та картина в цілому нагадувала картини Далі. Проте спокою не додавало відчуття, що музики показали нам не закінчену чи не продуману вдосталь програму. Кожна пісня під кінець наче обривалася, ніби посеред пісні гурт просто припиняв грати. Губна гармошка, яку ми чули лише на останніх двох тактах, чи на перших трьох, хоч і додавала родзинки, але її було замало, щоб сказати, що вона сприяла шаленому драйву.

Та гурт Fun Fair наздогнав упущене. Тільки-но гурт вийшов на сцену, всі відчули потужний потік енергетики, що відходив від усіх учасників гурту. Хлопці ще не почали грати, а всі люди зацікавлено покинули місця за столиками та підтягнулися під сцену. Ну, а коли з перших звуків всі зрозуміли, що то є справжній швидкий та енергійний рок-н-рол, треба було бачити їх захоплені обличчя! Гурт почав грати пісню гурту Boots Randolph – Yakety Sax більше відому як тему з Benny Hill Show, потім перейшов на класику – Johnny B. Good і пісні, в яких помітний був неабиякий вплив гурту Queen. Після другої пісні з вокаліста лив піт ніби після праці на будівництві, але це було зрозуміло, адже він витворяв таке шоу, що не дивно стало, чому його називають секс-символом України. Це був шалений драйв не тільки для шанувальників класичного рок-н-ролу, але й для засумувавши естетів та їх дітей.

Тому не всі були готові до психологічної атаки зі сторони гурту Лисы Аляски. На офіційному веб-сайті гурту свій стиль музики звуть «важким блюзом», чи «блюз-металом», та я б сказала, що вони нагадують мені Алису чи Арію, та багато людей, як і я, впали у депресію від такої сумної музики, та відчули, що це занадто для такого прохолодного літнього вечора. Дівчина Аліса порадувала нас непоганими гітарними соло, проте слухати їх було дуже не цікаво. Нічого нового, ніякої родзинки. Неякісна, у кращих традиціях гаражного не причепуреного року, музика.

Та люди знов зібралися під сценою після виходу гурту Крем-Брюле та двох запальних вокалістів – Паші та Сергія, що є навзаєм засновниками гурту. Заспівали нам дуже красиві пісні про любов, та декілька каверів на ДДТ та інші відомі гурти у стилі російській рок. Грали дуже приємно, та було відчуття, що кавера в них виходило грати краще за свої пісні. Можливо, тому що їх пісні надто ліричні та менш драйвові. Щоб виправдати хлопців варто позначити, що всім складом вони грають лише 3-4 місяці, а до того Паша і Сергій виступали лише удвох.

Гурт Мы100 продовжив традицію та заспівав нам приємний та протяжний рок у дусі команди Сплин. Реггійними темами нагадали ранніх Запрещенных Барабанщиков, приємно було чути вокал та клавіші, яки додали жвавості. За звук гурту поставимо четвірочку, проте, без сумнівів, виступ заслуговує на відмінну оцінку. Все було дуже позитивно та красиво. Хотілось танцювати, та ніхто не залишився осторонь – всі раділи та вітали музикантів.

На десерт був гурт Сад. Сказати – гарно та лірично – це нічого не сказати. Від такого професіоналізму та мелодійності в багатьох на очах з’являлись сльози. Всі відчули, що це кінець, кінець першого музичного сезону, і такого вони не почують ще майже півроку. Сад – унікальне явище в українській рок-культурі. Слухаючи її, всі отримували море задоволення, і я також. Все сприймається по-новому, особливо лірика Шевченка, якої багато і їх піснях, та хотілося б подякувати хлопцям за відчуття легкості та свіжості, що впродовж декількох годин не відпускало.

Закриття варто було відвідати всім, хто небайдужий до української та просто рок музики. Привітати знайомі команди, познайомитися з новими людьми та залишити у серці надію, щоб все добре ніколи не закінчувалось, а в даному випадку – повернулося восени та подарувала нам нові враження та приємні спогади.

Більше фото у розділі "МАРМИЗИ"
Фото: Євген Губарені, Alice ("Лисы Аляски").