Руді тексти у Кривому Розі

8-го та 9-го серпня 2009-го року у Кривому Розі відбувся другий поетичний фестиваль «Руді тексти». Оглядова екскурсія містом, виступи поетів, творчі вечори, презентації, музиканти, слем і навіть віршоспірітичний сеанс. Словом, повний фарш.

Прочитавши відгуки про минулорічні «Руді тексти», я без запрошення поїхала на фестиваль. На екскурсію, на жаль, не встигла, як і на саме відкриття. Дісталася парку ім. газети Правда, коли виступи поетів вже йшли повним ходом. Здається, організатори (Оля Хвостова та Максим Кабір) влаштували дійство на улюбленному місці весільних процесій – новоспечені криворізькі сім’ї з родичами та фотографами стали випадковими слухачами сучасної поезії. Проте й без них публіки було немало. Поки на човновій станції виступали автори основної програми, неподалік київський поет Юрій Крижанівський, сидячи на теплих дошках разом із хіпуватою молоддю, декламував їм свої вірші. Молодь захоплено посміхалась і аплодувала. Це перше враження від Кривого Рогу – різноманітна і вдячна публіка. Бо з огляду на інші фестивалі я почала підозрювати, що окрім самих поетів віршами мало хто цікавиться.

Під вечір у фестиваля сталося роздвоєння особистості: у Будинку художника мав відбутися творчий вечір запорізького поета Влада Кльона та поетки з Кривого Рогу Мар’яни Невиліковної, і в той же самий час у клубі Шелтер – виступ криворізького поета та співорганізатора фестиваля Максима Кабіра, ще кількох авторів, а також музикальних гуртів. Я, на жаль, роздвоїтися не змогла, тож довелося вибирати щось одне. Таким чином я опинилася у Будинку художника. Побачивши здалеку, куди прямує народ, я подумала, що публіка заблукала, адже очікувала побачити велику красиву будівлю. Але це виявилась маленька хатка з чарівним садочком і затишним подвір’ям. Цей куточок умістив близько шеситдесяти глядачів, Кльон та Невиліковна виступали без мікрофонів, атмосфера була наче у невеличкому театрі – майже інтимна. Мар’яна не лише читала вірші, але й виконовула власні пісні під акомпанімент гітари. Голос у неї зворушливий, найсентиментальніші слухачі навіть пустили сльозу. Дуже контрастно, але цікаво звучали у парі україномовна еротично-жіноча поезія Невиліковної та російськомовна філософсько-чоловіча поезія Влада Кльона.

А по закінченню ми вирішили таки дострелити другого зайця і гайнули у Шелтер. Останній гурт догравав останню пісню. Судячи з настрою людей, там вечір пройшов менш чуттєво, тобто з повним клубно-панківським відривом. На завершення почитав віршів дніпропетровський поет Артем Явас, але пересичена римами молодь вигнала його зі сцени.

Наступного ранку відбувся виступ київського поета Валери Сазонова, знову ж таки на човновій станціїї парку Правди. А згодом розпочався слем під командуванням Кабіра. Перший тур я навіть не слухала, а от у другий потрапили дійсно цікаві автори. Перемогу отримав музикант гурту «Майна» Андрій Чей, обійшовши двох чарівних дівчат – донеччанку Машу Проніну та криворізьку поетку Нелю Назарчук. Потім відбулося нагородження переможців конкурсу-рейтингу «Книжка року в Кривому Розі», оголошення переможців поетичного конкурсу «Народжені в Кривому Розі» та виступи криворізьких поетів і презентація альманаху «Символ». А стомлена публіка в цей час потихеньку розповзалася хто куди.

За моїми враженнями, та й зі слів Максима Кабіра, минулорічні «Руді тексти» були більш «домашніми» та душевними, зате цього року на фестиваль приїхало більше хороших поетів, провели більше заходів, «Руді тексти» підросли та зміцніли. Але на моє запитання, яким буде фестиваль у 2010-му, Кабір посміхнувся і відповів: «Та нам би цей провести!» І я його розумію, організовувати щось куди складніше, ніж просто брати участь. Проте будемо сподіватися, що у Олі Хвостової та Макса Кабіра стане сил продовжити цю велику справу: взривати серпневий Кривий Ріг сучасною висококласною поезією!