«Сальне» «Кохання» Леся Подерв’янського

Нещодавні читання смачної п’єси Владіміра Сорокіна «Щі» у рамках ІІ Фестиваль сучасної драматургії «Драма.UA» у новоствореному музеї-ресторані сучасного мистецтва «САЛО» не спостерігали такого ажіотажу, як читка творів Леся Подерв’янького. А, здавалося б, і те, і інше – драматургія, і тут, і там – без «міцного» слова не обійшлося, та все ж… Послухати українського класика сучукрліту Леся Подерв’янського до «Сала» прийшла не лише молодь, для яких ця особистість здобула статус легенди контркультури, словниковий запас матірщини якого давно розтягли на цитати, а й солідне товариство – при краватках та білих комірцях…

Порадував присутніх майстер лайки Лесь Подерв’янский всього лише трьома незмінно шедевральними п’єсками, серед яких, зокрема, – «Діана», «Васіліса Єгоровна і мужичькі» та «Блєск і ніщєта підарасів». І ні слова поза контекстом... Та оскільки особисто автор читає прилюдно рідко, то навіть короткий, як шкільний урок, виступ – завжди подія унікальна.

А для тих, кому послухати наживо класика не вдалося, у «Салі» можна ще й подивитися. Кілька годин перед виступом у музеї-ресторані презентували одну з робіт художника під назвою «Кохання». У примітці до полотна Лесь Подерв’янський розповідає: «Вранці Герой виходить на подвір’я, щоб робити вправи для самовдосконалення. Кабан Вітя радісно хрюкає йому навздогін. Вони – друзі дитинства; Герой годував кабана Вітю у скрутні часи, часто-густо недоїдаючи сам, кабан Вітя у скрутні часи зігрівав Героя своїм тілом. Кохана Героя покинула його, з тих пір у Героя немає нікого дорожчого за кабана Вітю. Закінчивши вправи, Герой сідає на кабана Вітю верхи і ширяє ножем йому просто у любляче серце. Він розуміє: той, хто може вбити найдорожче – володіє світом, в його кармі немає навіть шпаринки, в яку тигр міг би вчепитись своїми пазурями. Ввечері Герой запросить друзів на вечерю. Вони будуть їсти свіже м’ясо, пити горілку і вихваляти свого друга Вітю. Їх досконалість – безмежна».