Сергій Жадан зібрав «Готелі Харкова»
12-13 травня у Харкові в рамках фестивалю молодіжних проектів «Non-stop Media» відбулися презентації антології «Готелі Харкова», що об’єднує прозу й поезію молодих письменників, які мешкають, походять чи ще в якийсь інший спосіб пов’язані з нашим прекрасним містом.
Принцип відбору авторів традиційно-суб’єктивний: «полум’яний мотор» культурного життя Харкова Сергій Жадан зізнається, що включив до збірки (все-таки назвати видання антологією більше одного разу язик не повертається) тих, кого він знає, читає і любить. Від самого Жадана в «Готелях» – концепція, вірші, переклади російськомовних авторів та передмова.
У передмові упорядник пояснює принцип побудови збірки – «від маніфестаційних голосних заяв, принципово позбавлених закритості, до зовсім одноголосних, ніби закритих для зовнішнього прочитання текстів» (с. 3). Відповідно тексти згруповані за рубриками «Прокламації» (тексти, котрі не потребують відповіді), «Телеграми» (повідомлення, за якими стоїть присутність співрозмовника), «Рецепти» («суха фіксація речей, котрі можуть допомогти, але так само можуть убити»), «Щоденники» («найбільш очевидна межа закритості тексту») та «Коментарі» (тести, що принципово уникають співрозмовника).
Таким чином, концепція претендує на оригінальність, передмова явно писалась в момент ліричного настрою, ну а тексти розміщені, як звично, шляхом випадкової вибірки. Скажімо, уривки з «М@йлів до Бога» Ярослави Івченко відкривають розділ «Телеграми» (відчувається, що цей текст належить саме до тих, що мають бути «доставленими за точною адресою»). Або «рецепти» від Ушкалова, які вже давно можуть убити (нумо всі хором улюблений уривок з «БЖД»: «– Відсосати? – витріщаюся я. – Авжеж, відсосати… Якщо не відсосеш – вірна смерть.. – У кого відсосати? – Як це в кого, звісно в себе!»).
Як бачимо, не всі тексти збірки можна назвати свіжими, та й учасники теж переважно –oldschool харківської літтусовки. Деякі з них настільки old, що сприймаються як приємна новина – це стосується, скажімо, появи на презентації в «Березолі» «рудої бестії» Валерії Осипової з безсмертним «Ріккі» на вустах і блиском в очах. Може, я суб’єктивна, але на тлі такої oldschool «молоді» російськомовні поетки (Анастасія Афанасьєва, Анна Мінакова) сприймалися досить блідо. Все-таки уміння створити шоу деяким представниками старої школи не позичати. У цьому плані, до речі, здивувала ще одна зірка харківського культурного ґетто – Лала Баігрова, котра прийшла на презентацію без сценічного макіяжа (!), хлопчиків у хітонах (!!), жертвенного півника (!!!) і просто читала вірші та трішки підтягувалась на турніку.
12 травня презентація «Готелів» відбувалась у приміщенні нової, підземної, зали Муніципальної галереї, на стінах якої розмістився проект харківських художників «Незабутні» – із зображенням близьких душі і серцю співвітчизників (чорно-білий Нестор Махно, Хвильовий із червоною плямою на лобі та інші). Велика кількість глядачів, присутніх на літературній частині, суттєво зменшилась перед музичною – очевидно, безкоштовний виступ гуртів «Госпром» та «Море Снів» не так збуджували зацікавлення, як вірші Ганни Яновської та Романа Трифонова. Наступного дня на експериментальній сцені театру «Березіль» літчастина тривала значно менше концерту за участю Сергія Жадана та «Собак у космосі», Оркестру Че, «Lюк»’ів і Сергія Бабкіна. Оплативши 40 грн за вхід, молодь чесно відтанцювала під запальний харківський панк-рок, а дівчатка, звісно, просльозились під Бабкіна.
Отож, презентація відбулась і тепер неупередженому читачеві… можна познайомитись. Адже метафору назви збірки упорядник Сергій Жадан пояснює саме в цьому контексті: як знайомство з містом починається з готелю (від себе додам, що для більшості все-таки з вокзалу, але це, можливо, тема для майбутнього проекту), так і знайомство з молодою харківською літературою може для когось розпочатись з «Готелів Харкова».
