Трішечки про Відень, або Три спостереження-відкриття

Перше, що вразило у Відні, – це велич та розкіш. Відень навіть порівнюють з величезним кремовим тортом. Голова йде обертом, коли потрапляєш у центр міста, від тої краси та величі навколишніх будинків, палаців, храмів, музеїв… На жаль, моє перебування у Відні було не настільки довгим, щоб встигнути відвідати хоча б так звані «головні визначні місця», але з того, що я побачила, найбільше припав до душі будинок Хундертвассера. Розповідають, що за життя цей дивний архітектор носив різнокольорові шкарпетки і мав дуже багато дивних звичок. Тому не дивно, що будинок, ним побудований, вийшов такий живий, яскравий та незвичний, з деревами на даху та балконах, щоб кожна дитина, яка в ньому мешкає, змогла без проблем знайти своє вікно. Бо однакових вікон в цьому будинку просто не існує.

Другим моїм відкриттям було те, що у Відні, в церкві ордену Міноритів, знаходиться мозаїка, що є точною копією фрески «Тайної вечері» Леонардо, і потрапила вона на стіну вищезгаданого храму завдяки Наполеону Бонапарту. А якщо пройти трохи далі, то можна потрапити до собору св. Петра, де щоденно і безкоштовно можна на півгодинному концерті послухати, як звучить орган. Найкраща ж панорама Відня відкривається з даху собору св. Стефана, та ви милуватиметесь красою міста майже з висоти пташиного польоту. Якщо спуститись вниз, в катакомби під собором, то побачите рештки 72 Габсбургів, похованих заіспанським звичаєм, з серцями та нутрощами в різних чашах, а всередині побачите унікальну ікону Богоматері, як «плакала» під час осади турками Відня в 1697 році.

Третім, не менш приємним моментом стало те, що до відомої на весь світ віденської опери можна потрапити за 4 євро. Правда, квитки будуть на стоячі місця, і тільки справжні поціновувачи оперного співу можуть вистоять ці години, але, як на мене, побувати у віденській опері варто. Тим більше, що тут таки біля опери, можна придбати будь-який квиток - стоячий, сидячий, лежачий, на будь-який смак, головне бажання. Також у Відні, батьківщині Моцарта і Штрауса, дуже багато різноманітних музичних фестивалів, класичної музики тут не бракує, в кав’ярнях, магазинах, просто на вулиці і навіть в туалетах можна її почути, спинившись на хвильку, і бігти далі у справах. Та  «бігти у справах» – це не про жителів Відня, вони нікуди не поспішають, повільно смакують каву, читають газети чи спостерігають за мурашником туристів навколо.

Нагасавшимся за день раджу перепочити в парку, їх у Відні не бракує. Я відпочивала в тіні дерев біля Хофбургу, з величезними клумбами та розмаїттям троянд, які дуже любила королева Елізабет, годуючи місцевих віденських круків печивом та горішками. А ввечері можна насолодитись церемонією кавопиття та поїдання віденських солодощів на терасі кнайпи під музику Моцарта, і нехай весь світ зачекає…:) Єдиний негатив цього дійства полягає в тому, що чашка кави (якої близько 50 сортів) + пристойне тістечко коштує 10 євро, але це вже зовсім інша історія...