«Уніж» мало не зірвав грім з дощем

Фестиваль українського формату в Уніжі відбувся. Відбувся, переважно, позитивно, щось вдалося, щось не вдалося. Основне – виконана програма, все решта – дрібні неузгодженості, які вирівняються часом або людьми. На оселі працювали організатори і волонтери, учасники і гості. На плаці перед сценою щовечора танцювали кілька сотень людей, насолоджуючись українським форматом.
Великий фотозвіт з фестивалю>>>

Відгуки про проведений фестиваль переважно позитивні, учасники і гості відпочили і отримали дозу адреналіну, на якій можна протриматися до наступного фестивалю. Мальовничі пейзажі з запахом приготованої на вогні їжі, приправленою цілоденною визвучкою гуртів і різноманітними майстернями – ось те, що творило атмосферу фесту. Хтось мав змогу послухати казки Сашка Лірника, , хтось дискутував з Андруховичем чи виловлював знайомих, хтось прибирав територію чи засмагав на березі Дністра, хтось плів фенечки, розмальовував тіла і футболки, хтось читав і слухав поезію, ще хтось спостерігав за роботою ковалів в імпровізованій кузні. Чого тільки не робилося за кілька днів наприкінці червня поблизу глухого і віддаленого села Уніж Івано-Франківської області!

Тінь Сонця

- Фестиваль пройшов на вищому рівні, не зважаючи на деякі недоліки, хоча ці недоліки більше стосуються самого мене, – каже поет Олександр Бондар, - Вразило те, що організаторам вдалося в польових умовах  забезпечити людям максимальний комфорт. Цей фестиваль дав мені змогу спілкування з безліччю цікавих людей, яких я раніше знав віртуально. Насправді дуже подобається те, що такі фестивалі дають змогу об'єднатися на декілька днів схожим по духу людям, які мають спільні інтереси, хоча як виявилося, то було цікаве спілкування і з тими, хто просто приїхав відпочити.» Олександр Бондар, поет.

Першого ж дня відбувся поетичний конкурс «Рот ваш автор», де могли взяти участь всі бажаючі, а також почала діяльність сама літературна майстерня «Ніж», виступали хмельничани і справжній галицький король Даян. Ввечері першого дня був концерт. Так багато колективів, гарної музики, що передати загальне враження просто неможливо. Виступали «Amalgamma», «Fakultet», «Хорта», «Рура», «Sмарагда», «Ot Vinta». Всі виступи були зовсім різними, об’єднувало їх те, що під всіх однаково танцювали кілька сотень людей, і те, що всі виступи були українською мовою. Вів концерт Сашко Положинський, дуже простий і позитивний хлопець, якого приємно послухати. А на «От вінта» грянув грім і вибило світло, через що весь табір зібрався в «їдальні» і горланив пісні, вибиваючи власний ритм. Радувала якась своєрідна добра налаштованість між учасниками.

Абздольц

- Сподобалась мені організація фестивалю там все було відносно нормально продумано, - каже гість Ігор Лущик, - хоча правила поведінки на території фестивалю порушували самі організатори, причому на очах у всіх, і це є поганим... Не сподобалось те, що організатори не продумали добирання до фесту і назад... Ось це дуже великий мінус…

В суботу цілий день працювала кузня. Цікаво було спостерігати не стільки за виготовленням чогось, скільки за роботою сильних людей. О, майстерень було багатенько - розмальовування футболок, фенечко-плетіння і плетіння таких косичок з ниток на волосся, боді-арт, власне, кузня, поезія, певно, було ще щось, розцяцькованим кольоровими нитками волоссям, фенечками на руках, одним словом, краса!


- Ну, в основному все було добре, - каже Григорій Семенчук, поет. – Що не добре? Повна дезорганізація волонтерів, особливо, коли ми встановлювали проектор. Ну, і відсутність зв’язку.

На другий день фестивалю на літмайстрні були читання, в програмі: Оксана Васьків, Толік Кукула, Саша Бондар, Микола Шпаковський, Роман Романюк, Юхим Дишкант, Юля Смаль, Артем Полєжака – багато цікавих людей, багато цікавої якісної поезії (конкурсний відбір дався взнаки). Самі читання були після виступу Юрія Завадського, який презентував свою чергову книжку, і перегляду відеопоезії кількох авторів. Безумовним фаворитом читань був Артем Полєжака, іскрометний, смішний, здатний одночасно розлютити і розсмішити публіку – справжній майстер слова. Пізніше, другого дня, відбулася дискусія з Андруховичем «Поезія після книги або найсучасніші форми недрукованої літератури», наскільки це цікаво сьогодні публіці, наскільки це може бути комерційно виправдано, наскільки це взагалі потрібно поетові. На дискусію зійшлося багато людей, всім цікаво послухати метра. Хто зна, можливо, дискусія когось з молодих поетів наштовхне на певні роздуми. Запам’яталися питання: чи погано, що зараз за допомогою комп’ютерних програм можна писати романи і сонети, повісті і верлібри, що в такому випадку чекає авторів? Чи є майбутнє за інтерактивними романами і високими технологіями в літературі? Що чекає сучасних молодих авторів і чи є в них, взагалі, потреба? Виявилося, що пан Юрій зовсім не проти комп’ютерів і їхньої творчості, а щоб в авторів було майбутнє, треба просто працювати, займатися улюбленою справою. Пан Юрій з притаманною йому виваженістю і спокоєм, з деяким гумором відповідав на всі питання, послухати було його і приємно, і корисно. В суботу вечірній концерт – виступи колективів, основне дійство дня, вів Сашко Лірник. Виступали «Мартові», «Квітень Руїн», «Роллікс», «Абздольц», «Пропала Грамота», «Тінь Сонця», «Гайдамаки». Так от, до кожного гурту Сашко Лірник вигадував якусь казкову історійку, жартував поки музиканти готувалися до виступу. Концерт через те вийшов дуже веселий, дуже позитивно налаштований, якийсь... з тонким нальотом чарівності.

- Все було дуже організовано, - каже Оленка Артеменко, - продумано, ніби без будь-яких інцидентів.. В Космачі от, наприклад, бійка велика була з місцевими, а тут місце віддалене – добре. Доїзд поганий. Літмайстерні нам всім дуже сподобалися. Не сподобалася надмірно піднята національна ідея, неприпустима нетолерантність організаторів.

От Вінта

На третій день на літмайстернях мали ще читати Альбіна Позднякова, Наталя Солодкіна, напевно, виступав і Андрій Любка, шкода, що не довелося послухати. Напевно, навіть точно, згадані не всі, але кожен, це точно, читав дуже талановиті вірш і нам би ще трохи удачі і грошей для втілення задумів. Можна стверджувати, що українська література з коротким теперішнім «суч» колись перетвориться в класику і діти в школах будуть вчити поетів початку 21 століття, кимось захоплюючись, а про когось кажучи, що це, напевно, був якийсь мораліст, а насправді, ніякий не пророк. Концерт третього дня теж мав бути надзвичайним «Ті, що падають вгору», «Мандариновий Рай», «Королівські Зайці», «Nameless», «Брем Стокер», «Перкалаба».

Чим запам’ятається Уніж? Та, певно, надзвичайною атмосферою, чарівною віддаленістю від цивілізації, прекрасними людьми, з якими довелося познайомитися, Дністром, поезією, фенечками, кузнею, визвучкою, Перкалабою, що цілим складом обідала за сусіднім столом, Лірник, який біг перед обідом обмінювати гривні на бофони, спокійний голос Андруховича в черзі за їжею, фантастичними концертами, теплими вечорами в гарній компанії і зливою в перший день. Є про що згадати, є над чим працювати…

Фото: Орест Калиняк
Великий фотозвіт з фестивалю>>>