Uriah Heep у Docker Pub: ностальгія за 70-ми

Майже через рік Uriah Heep знову відіграли у столичному Докер пабі. 

Перед сценою не так вже й просто знайти хороші місця. Найбільш терплячі фани чекають виступу, інші просто відпочивають або снують туди-сюди пабом. На сцені техніки перевіряють апарат перед стартом. У пабі на якийсь час стає темно, тільки чути гул натовпу, який враз різко переривається гітарним інтро до Against the Odds. Дійство почалось.

Хоча звук не можна назвати ідеальним, цей недолік перекривала енергетика концерту. Берні з його харизмою і драйвом надзвичайно добре вдається завести зал з півоберта. Завдяки цьому його таланту народ починає відриватися ще з перших акордів пісні, розмахуючи руками в такт музиці.

– Швиденько всі підняли руки вгору! – вигукує в мікрофон Берні.

Він оглядає зал, потім затримує погляд на мені, дивиться уважно і дещо вимогливо. Піднімаю руки вгору, міцно затиснувши в правій руці камеру, Берні підморгує і всміхається: от тепер можна продовжувати.

Перед треком Sweet Freedom вдалось перевести дихання: Берні згадує 73 рік, коли вийшов однойменний альбом:

– Таке враження, ніби це вчора було, а, виявляється, вже й 40 років минуло.  

Далі грають ще кілька улюблених публікою хітів початку 70-х: Look at Yourself, July Morning, Lady in Black. А найбільшою несподіванкою вечора стає така собі невеличка імпровізація: кавер на пісню The Beatles Get Back, яка органічно доповнила сьогоднішнє свято рок-н-ролу.   

Завершення концерту було більш традиційне, але вибухове – натовп розірвали швидкі та бойові Free and Easy та Easy Living. Uriah Heep прощаються. Задоволено і втомлено усміхаючись, покидають сцену. Йдуть, але обіцяють обов’язково повернутись. 

Більше фото у фотогалереї.