Вечір насиченої музики у виконанні гурту «NEON»

«NEON», що відсвяткував у жовтні свій п’ятий день народження, – це один з небагатьох гуртів, які за 5 років так і лишились поп-андерґраундом. В їхньому доробку – жодного альбому. Проте, на сцені виглядає він набагато презентабельніше ніж більшість гуртів, які вже мають і по кілька дисків. Нічого зайвого – жодних витребеньок, чудове інтро перед початком виступу – те, чого не вистачає будь-якому гурту. Ще один плюс – хлопці «тримають зал»: більшість вітчизняних артистів щось путнє зі сцени говорити не вміють – у «NEON’у» таких проблем немає. Пізній вечір у арт-клубі «44» був насичений музикою, що її створює цей доволі непоганий гурт.

Штрихи до атмосфери: 1) в залі спекотно та накурено («Ну коли вже можна буде послухати нормальний, якісний український гурт без нюхання гидотного нікотину?» – ставить РИТОРИЧНЕ питання Богдан)... 2) на території були помічені товариші (чи конкуренти?) по сцені: Віталій Кириченко з гурту «Нумер 482» та гітарист «Океану Ельзи»; ціль перебування – невідома (шпигування?).

Одну з пісень на вечорі барабанщик гурту Володимир Загородній присвятив своїй дівчині Галі, у якої тоді ж, 21 грудня, був день народження. Пісня називалася «Намальована попелом», проте Володимир зазначив, мовляв, моя дівчина не намальована, вона цілком реальна, гарна, чудова, прекрасна і я її дуже люблю. А потім сказав, що такому подарунку мають заздрити усі дівчата в залі. На що ті самі «усі дівчата» дружньо відповіли: «ТАК!».

«Пісні «NEON’у» сповнені романтики і любовних переживань. Чого тільки варта пісня «Роздягни мене до кісток»» – так каже Богдан. А я скажу от що: пісні можливо й романтичні, але я, мабуть, внаслідок прогресуючої старечої глухоти, не дуже розібрала що там дяді співали, тобто слів недочула, але – ЧОГО ТІЛЬКИ ВАРТА ЇХНЯ МУЗИКА!!! Не побоюся сказати, – я навіть в захваті. Легкому такому (можливо, «захват» цей передається повітряно-крапельним шляхом і я підчепила його від фанаток «NEON’у», що сиділи поруч за столиком). Пофіг! Так от, музика. ЦЕ щось потужне, стрімке, АГРЕСИВНЕ, щось, що здатне увірватися всередину, погарцювати там, МАЙЖЕ розірвати і... Енергетика, як на мене, шалена. Агресивність (нє, може її там і немає, проте мені саме це слово здається найвлучнішим) музики – насправді вставляє. Після такого ТРЕБА (чи то краще сказати – ХОЧЕТЬСЯ) зайнятися сексом. Таким же агресивним і насиченим, як і музика «NEON’у».

...Невдовзі після виконання пісні, присвяченій дівчині Володимира, оголосили перерву. Гурт закликав усіх дочекатися її кінця й не тікати на метро. Звісно, деякі вирішили «послухати і зробити навпаки» (дєтскоє врємя закончілось – спать пора), завдяки чому місця стало ще більше. Потому все йшло за класичним сценарієм: виконувалися пісні («Щастя є» – зіграли на біс), фанати стрибали під сценою, просто шанувальники і просто ті, хто випадково потрапив в «44» того вечора, сиділи спокійненько за столиками, вживали алкогольні і безалкогольні напої... Завіса.