Вибух Димної Суміші

Вчора у клубі «44 » було неабияк гучно, енергійно і ,зрештою, димно... Шанувальники гурту «Димна Суміш » мали нагоду особисто відчути нестримний драйв у справжньому прояві та живій формі.

Попри заявлену 21.00, сам виступ розпочався рівно на годину пізніше. Слем з першого ж акорду, певно, занепокоїв тих , хто вперше відвідав концерт такого штибу. Втім, згодом навіть вони увійшли в ритм «димних » пісень! У тому ж слемі можна було помітити як кремезних парубків, так і не менш «тендітних» леді, котрі аж ніяк не поступалися хлопцям у бойовій майстерності.       .

«Димна Суміш», як і обіцялося, виконала кілька свіженьких пісень англійською. З них і розпочали виступ. Крім слему юрба несамовито вправлялася в «стейдж-дайвінгу ». Та так вправно, що навіть С. Мартинов (гітарист групи) не втримався і вирішив спробувати себе... «Небо,небо... я земля», – слова ці влучно відображали прагнення людини літати. Хай лиш кілька секунд і тільки на висоті витягнутих рук, які ж тебе і тримають...

А далі музиканти раптово пішли зі сцени, віддавши свої «арудія труда» якимось чувакам. Вони ж і зіграли ще якусь незрозумілу, але цілком сильну партію. Згодом виявилось, шо це були друзі «димних».  

Викликати «на біс » глядачам допомагав навіть офіціант, несамовито гамселячи склянкою об рундук.  Голод, раптовий голод – ось що було імовірною причиною напрочуд раннього закінчення концерту. Цей висновок я зробив після того, як побачив, як Сашко Че повертався на сцену, жуючи шматок звичайнісінького хліба. Хлопці викладалися на повну, і це факт. Під кінець барабанщик та гітарист помінялися ролями, та це зовсім не позначилося на якості музики.Однак вплинуло на саму тривалість концерту, бо Чемеров не витримав «довгих запрягань » вищезгаданих, і... залишив сцену. Цього разу – безповоротно....                                                                                 

Ось така вона ця суміш – димна. Жива та чесна, і не тільки на сцені. Взагалі ж, виступ був надзвичайно потужним, сильним. Я б навіть сказав вибуховим.