Вийшов у світ перший український технотрилер "БОТ" Максима Кідрука

25-го вересня о 18.00 год. почався відлік нової епохи для сучасної української літератури, адже  вийшов перший український технотрилер. Цьому явищу посприяв письменник Макс Кідрук, що презентував свої нову книгу «Бот». 

Сама презентація була досить цікавою та відрізнялась від попередніх. Максим Кідрук не просто пустив слайд-шоу з фотографіями, а ретельно підготував повноцінну презентацію.

Як сказав сам автор, читаючи книжки про Стіва Джобса та компанію Apple, почав прискіпливіше ставитись до написання книжки та підготовки її виходу в світ. Наприклад, як каже автор: «Я буквально виносив мізки всім людям, які працювали над виходом книжки. Я дістав ту дівчинку, яка робила трейлер, поки не було досягнуто саме того, чого я прагнув. Так само було і з обкладинкою.»

Взагалі на презентації Максим Кідрук розказав багато цікавих наукових речей, звичайно, спрошених для сприймання тих людей, які в науці нічого не розуміють. Але, можливо, тепер більше нею зацікавляться. (Науку в маси, так би мовити.) Серед них була інформація про: нанотехнологі, явище "технотриллер", нано-продукцію, нано-роботів і.тд.

Автор також розповів передісторію написання технотрилера. А почалось все у досить таки екстримальньних умовах. Кідрук на той час перебував у Каїрі, в якому відбувались ті страшні революції. Він сидів в номері, їсти не було чого, але й виходити кудись також стрьомновато. Саме  там, у Каїрі, над автором вперше в житті пролетів винищувач і він по-справжньому відчув що таке рев цього монстра. Одну за одною він читав книжки Майкла Крайтона. Як каже автор: «Читаючи «Рій» — я відчув справжній страх»,  та по-тихеньку писав свого «Бота».

Що ж власне, являє собою техно триллер? 

ТЕХНОТРИЛЕР —жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед — фатальні помилки у цій взаємодії, що призводять до страхітливих техногенних катастроф.

Це НЕ наукова фантастика! ВСЕ обґрунтовується, ВСЕ реально! 

Головний «герой» — технологія.

Це визначення дає сам автор, адже українською мовою він його не знайшов, а англійською йому не дуже сподобалось. Дякуємо Кідруку за креативність!)

Попри всі технічні факти та дещо природничий нахил тематики книги, вона все ж не є надскладною. «Бот» рекомендований для читання не лише інженерам, а й людям з філологічною освітою. Або ж навіть, як кажуть в народі, простим блондинкам. Щоб зрозуміти це, Максим Кідрук провів експеримент. Він дав почитати чорновий воріант десятьом дівчатам, щоб ті сказали, що написано занадто складно та незрозуміло. І в результаті, після критики цих дівчат, автор скоротив велику частину наукових описів та деталей. Тож читати може кожен, хто захоче.

Але одна рекомендація все ж таки є. Максим Кідрук не рекомендує читати «Бота» людям віком до 16-ти років, адже книжка є дещо важкою в психологічному плані.

Про що ж, власне, книга? Вона про молодого українського програміста, який розробляє ігрових ботів та живе 

спокійним життям, маючи наречену. Та одного разу, замовник повідомляє йому, що стались якісь збої у роботі його ботів. Він вимагає термінової  поїздки в лабораторію, що знаходиться в пустелі Атакама аби виправити помилки. Хлопець ніяковіє, адже всі ці проблеми можна вирішити дистанційно, та й весілля на носі. Все ж, велика сума грошей, запропонована замовником, робить свою справу. Хлопець їде в Атакаму (Чилі) і там починаються всі баталії роману. Детальніше читайте в романі...

Чому саме пустеля Атакама? Чому не Сахара чи ще якась? Автор дуже просто пояснив це тим, що Сахара не є достатньо дикою та глухою. Якби там була якась лабораторія, її не змогли б заховати так, аби ніхто не знав про її існування.  В цій пустелі близько шести оазів, можна знайти інтернет та поїсти млинців з шоколадом. А от Атакама — зовсім інша. Вона абсолютно дика і навіть якщо там і є якась подібна лабораторія, ніхто і ніколи її там не знайде. Також цікавим є те, що в романі описані реально існуючи місця цієї пустелі. І як підтвердження, можна навіть знайти фотографії тих місць на сторінці Кідрука на Facebook, про що запевняє автор.

Досить важким етапом у роботі з книгою був момент, коли Кідруку вказали на те, що у романі немає жіночого персонажу, з яким могла б асоціювати себе читачка. Це призвело до того, що автор змінив стать одного з персонажів з чоловічої на жіночу та переписав ледь не всі діалоги та сцени, які були пов’язані з цим персонажем. Адже тепер то була жінка, а значить поведінка та  характер мали би бути іншим.

Автор обіцяє, якщо «Бот» піде, то він і далі працюватиме у цьому жанрі. А щодо питання, яке, мабуть, чи не найбільше хвилює читача... Чи буде автор і далі подорожувати та писати про свої пригоди, Кідрук запевнив, що буде. І Наголосив, що подорожі — це не робота, це є джерелом усього.

Звичайно, не обійшлося і без подяк......