«Захід-2011»: Там, де сонячно й весело
«Захід-2011» став одним з останніх акордів фестивального літа. Незважаючи на окремі дрібні й не зовсім дрібні недоліки, прогримів фест на мажорних нотах, залишивши після себе купу приємних вражень, яскравих емоцій, цікавих знайомств і просто чималий позитивний заряд від музики, літератури, приємного спілкування і чарівної природи.
Мандрівний фестиваль «Захід» вже третій рік відкриває нові красиві місця Львівщини. Два роки тому то був древній Звенигород, торік фест проходив на території замку в Старому Селі, 19-21 серпня цього року «Захід-2011» розкинувся на базі «Сонячна галявина» в селі Родатичі Городоцького району Львівської області. Природа в цьому краї чудова – мальовниче озеро, ароматний хвойний ліс, прекрасні пейзажі, а захід сонця такий чарівний, що весь фестивальний «Захід» своєю магією загортав… Словом, місцина тільки ще раз підтверджує дивовижну красу нашої української землі, надихає і вводить в блаженний стан.
Щодо самої бази – окрема історія. Очевидно, колись це було чудове місце для дитячого табору. Проте «колись» – сказано дуже делікатно. Зараз це занедбані й просякнуті вогкістю приміщення, в яких можна було винайняти ліжко за 50 грн на добу. Ми жили в чотиримісній кімнаті з іще двома дівчатами з Черкащини. Одна з дівчат не встигла й розплатитися за ночівлю, та провалитися «крізь» ліжко на підлогу встигла, тільки-но присівши. Всі притягнули з собою шампуні-гелі для душу, але прийняти повноцінний душ наважувались лише відчайдухи – вода в кранах тільки холодна, а ванну хлопці-сусіди охрестили «місцем, де вбили дівчину».
Мала сцена розташовувалась в актовому залі бази. Довго сидіти там було важко через важке повітря і запах цвілі, якою була вкрита стеля. Територія теж занехаяна, але тішила великою кількістю лавочок під деревами і ще – старим совковим спортивним майданчиком. У нас з подругою всі три фестивальні дні ранок починався зарядкою на тому майданчику. І поки ми «заряджались», зморені, невиспані фестивальники цмулили на лавочках каву й посоловіло зиркали, як ми теліпались на брусах й перекладині. Спортивний майданчик і лавки – найбільший плюс «Сонячної галявини» після прекрасної навколишньої природи.
Чудова сонячна погода впродовж фесту стала основним подарунком для фестивальників. Ввечері першого дня покрапав невеличкий дощик, але він швидко пройшов і «підмочити» настрій фестивальному люду просто не встиг.
Повертаючись до мінусів: першого дня неприємний осад фестивальникам лишили довжелезні черги на вході, а ще багато хто скаржився на неадекватну поведінку та хамство охоронців. В декого були проблеми з електронними квитками, на беджі учасники фестивалю і преса теж довгенько чекали. А ще фестом блукав «привид» медпункту. Його багато хто намагався відшукати, але чи комусь це таки вдалося, мені так і залишилося невідомо.
Тепер про приємне – фестивальне життя просто «тріщало» по швах від своєї насиченості та емоційності. Концерти починалися пообіді й тривали ледь не півдоби. Вдень фестивальники на свій смак обирали або вилежування на березі озера чи таляпання в його водах, або активний відпочинок в спортивних змаганнях, або насолоду від нових знайомств й спілкування з цікавезними фестивальниками з усіх куточків України, або літературне й музичне задоволення від виступів запрошених митців, що відбувалися на малій сцені. Багатьох поетів відкрила для себе публіка, в декому розчарувалася, але від декого була просто в захваті. Повна зала зібралась на виступи «Zapask’и» та «DrumТИатру», а в подарунок білоруському поетові Сяргею Прилуцькому лунали тривалі овації.
Велика сцена подарувала виступи стількох кльових гуртів, що насолодитися всіма й потанцювати під усіх було просто фізично неможливо. В п’ятницю особливо зарядив драйвом і гарним настроєм «Брем Стокер». Дуже чекали на «Los Colorados», та в програмі вони помінялися місцями з «Мервою», яка була заявлена в недільній програмі. «Мерва» теж кльово виступила, от тільки вкінці зіпсувало враження російське «спасіба» вокаліста, який потім вибачався за те, що від надлишку емоцій «забув рідну мову». Далі були шалені танці під музикування «Квадраджесіми», «Димної суміші», «Юркешу» і наприкінці – харківського «Оркестру Че».
Суботня велика сцена шаленіла під львівську «Оратанію», потім пищала дівочими голосами під «О.Torvald», надсилаючи повітряні поцілунки красунчику-вокалісту Жені Галичу. Перед «Крихіткою» лірично налаштована публіка навіть народила любовне шоу: хлопчина в чорній футболці з серцем просто на сцені, перед багатотисячною публікою освідчувався своїй Іринці. Іринка прокричала в мікрофона «Так!». А що залишалося робити? Не псувати ж романтику такому гігантському натовпу. Хтось насміхався, хтось радів за парочку, але більшість підтримувала. Я ж бажаю їм такої ніжності й любові в сімейному житті, як і на публічному освідченні – і все в молодих буде чудово. Україна має народжувати нових героїв в любові, в щасливих родинах.
«Крихітка» виступила чудово. Її, як завжди, було мало. Хотілося почути ще ту пісню, ще ту і оту іншу теж. Замість очікуваного «Бандурбенду» на сцені з’явилась «Флайzzzа». Під «Флайzzzу» натовпу відривалося весело й позитивно, особливо кльово було всім разом в ритм гойдатися «паровозиком». Щоправда, деяким «вагончикам» «паровозика» навіть дісталося по голові від інших «вагончиків», які не відпускали з рук улюбленого алюмінієвого горнятка. Але то таке, відчепити «вагони» – не така вже й складна штука.
Вже за північ не схожі ні на кого «КораЛЛі» підірвали втомлений нарід до танцю – з такою драйвовою музикою й енергетичним виступом карпатських аЛЛігаторів ногам про відпочинок залишається тільки мріяти. Особливо потішили хлопаки, яким страшенно сподобалось слемитись – слем під містично-ліричну «кораЛЛівську» «Кобіту Ганну» виглядав ну дуже оригінально. «От Вінта» виступали хоч і вже звично весело й підірвано, але дуже пізно. Направду, шалено хотілося стрибати під їхню музику, але тіло вже не піддавалося контролю. Навіть традиційні «танці черепах» були досить мляві, хоча шанувальники гурту віддавали останні сили. «Lюк» і «the Вйо» ми фізично не подужали, валячись з ніг, як і багато інших сонних фестивальників. Але ті, що залишились, наступного дня виступи гуртів дуже хвалили, особливо «Lюка». А особливо витривалим пощастило стати свідками досвітнього поетичного слему, на який мені не вистачило ніяких запасних батарейок, про що дуже шкодую.
Третій день меганасичених насолод і безсонних ночей дав свої результати – вранці фестивальники переміщалися територією бази, як сновиди, а продавці кави отримали чималі прибутки за такий-сякий кофеїновий напій в пластикових стаканчиках. Багато люду з гігантськими наплічниками рухались в напрямку села – робочий понеділок був вже не за горами. Збиратись час було й нам, хоча дуже хотілося залишитись на вечірній концерт, послухати «Los Colorados» й «Роллікс», учасники яких від ранку тинялися фестивальною територією, а ще обіцяних програмою «Фліт», «Гуцул Каліпсо» та «Мертвого півня». І залишились би, якби від бази їздили вночі автобуси до Львова. А оскільки автобусів не передбачалось, довелось пообіді шкандибати через село до траси і втомленим-змореним, але дико щасливим їхати додому – відсипатися перед роботою, щоб з понеділка ділитися з людьми іскрами радості, якою переповнив «Захід-2011» і вся його фестивальна ватага хороших, талановитих, сонячних людей.
Чесно кажучи, починають діставати репортажі в стилі "дякую, кеп".
Особливо, коли вони пишуться людиною, яка явно не хотіла надто заглибитись в проблеми фесту. "В наметовому містечку проблем з водою й туалетами не було" – пані, я жив три дні в тому наметовому, там один душ, одна колонка з питною водою та один туалет на все наметове містечко. Якби ви прийшли туди хоча би на екскурсію, то може би побачили черги до цих благ, а можливо ще й зустрілися з хлопцями гоп-зовнішності, які вимагали за це діло 30 грн з намету, аргументуючи це тим, що навіть ліс поблизу – це приватна територія пана Степана, з яким, на жаль, не довелося познайомитись особисто. Про відсутність обіцяних дров та охорони в наметовому промовчу. Так само як і про те, що спочатку відмінили обіцяні безкоштовні автобуси до фесту. І про те, що автобуси після фесту не забезпечили не лише для відвідувачів, а й деякі музиканти поверталися до Львова тими самими електричками.
Говорити можна багато. Пошукайте в мережі відгуки про фест. Можете навіть звірити зі своїм. А ще ось вам посилання: http://musecube.ru/?p=17594. Щоби повчитися, як варто писати відгуки про фестиваль.
дуже дякую за інформацію, врахую
проте:
– в Україні фестивальний рух тільки розвивається, без проколів не обійтись на жодному фесті
– так само повно проколів було й минулі роки, але людей на фесті щороку тільки більше
– охоронці справді були хамовиті
– але мені все одно вистачило позитиву, особливо від хороших, цікавих, добрих фестивальних людей. якось бидло проходило повз мене.
– реакція охорони якраз була віддзеркаленням поведінки людей, тому не судив дуже їх, вони робили свою справу!
-- дуже здивувало поведінка деяких журналістів які позмахували ксивами наче депутати
еге, на жаль, деякі журналісти таке люблять...
а щодо охорони – не завжди. до однієї з моїх сусідок по кімнаті охоронець навіть чіплявся, а потім ще й побився з учасником "Серцевого нападу"...
Найбільший позитив те що фестиваль Захід таки відбувся!
Хочу подякувати волонтерам Вікторії і Оксані, без вас мені було дуже тяжко.
З найбільших плюсів фестивалю :
1. спокусливий список гуртів
2. сцена і техніки
3. чудове місце фестивалю
4. просто неймовірна публіка
Щасливі люди були найбільшою винагородою для мене, і на останок бажаю Якову знайти тверду опору серед партерів..
ну от, я була і є щаслива і задоволена фестивалем, мої друзі й нові знайомі – теж.
а щодо останнього побажання – приєднуюсь! бо насправді це дуже й дуже складно... окрім того, до мене всі були дуже добрі, тому я також дякую всім!
Я так розумію, репортаж не претендує на об'єктивне висвітлення органіки фестивалю, не зачіпає його проблематики. А, власне, виражає емоційний бік фестивалю?! Якщо так, то зовсім не личить згадутвати про "безтуалетність" і "бидлуватість".
Головне, що я прочитав і упіймав атмосферу "Заходу".... а мене то не було)
а хто не був, той сам собі винен :)
а про що личить згадувати, то вже самим фестивальникам краще знати. я вам скажу, що критикувати всі люблять, а от спробуй організувати дійство таких масштабів!
черпайте позитив, люди!