«Захід»: від накалу емоцій ламалися руки, рвалися струни...

За день до початку фестивалю «Захід», що відбувся у селі Звенигород Львівської області минулими вихідними, організатори зателефонували одному із хедлайнерів першого фестивального дня – гуртові Qarpa – і повідомили, що, нажаль, вони не зможуть заплатити музикантам гонорар… Уже на місці стало відомо, що з невідомих причин не буде виступати і хедлайнер другого дня – гурт «Юркеш». Ці новини фестивальники сприйняли не надто оптимістично, між собою називаючи ситуацію «синдромом Свіржа». Попри те, що, окрім згаданих вище гуртів, присутні на «фесті» не почули ще кількох заявлених у програмі команд («Гапочка», «ЧеЧе»...), а також спеціального гостя Петра Щура, – на якості фестивальної атмосфери такі «втрати» не відобразилися.

Доїхати до території фестивалю, до Звенигорода, який розташований за 20 км від Львова, можна було «фестивальним» автобусом або звичайною маршруткою. Різниця була лише у ціні квитка: організовані перевезення – 10 гривень, маршрутка – від 3 до 5 гривень (залежно від сумління шофера). На полі скошеного чортополоху за кілька годин до старту першого фест-дня стояла понад сотня наметів. Стояли і ми – три журналістки-«горе-туристки», у відчаї схиливши голови над купою металевих трубок і решти частин намету… На щастя, наш розпач почули небайдужі сусіди по наметовому містечку і поспішили на допомогу. Тож «хатку» складали трьома містами – Львів, Тернопіль і Самбір.

Зірковий травматизм…

О пів на п’яту зі сцени усіх привітав ведучий фестивалю М’ячик, учасник гурту «Мій батько п’є» з Рівного, і почалося… Місія розбудити розморених сонцем відпочивальників фестивалю дісталася гуртові «Місто казкових мрій» з Києва, який незабаром змінили Євгенія Сахарова та її бенд. Сахарова, знана із дуету з гуртом «Бумбокс», нещодавно випустила перший сингл «Співаночка». Саме цю суміш блюзу, джазу, лаунжу та експерименти з лупером співачка запропонувала публіці… Естафету перехопили рівенські фольк-рокові «Етно XL», які нарешті змусили людей повставати з трави і почати рухати тілами. Згодом були панкові «Брем стокер», які намагалися дізнатися «Що то за дівчина, що не має дупи?», та присвятили пісню «Лох» «закомплексованим хлопцям, які хочуть бути такими ж крутими, як Положинський»… Далі хвилю тримали луцько-чернівецькі поп-панкові «Серцевий напад». До слова, дорогою додому хлопці потрапили у ДТП…

І це не єдина прикра історія, яка зустріла музикантів. Мирослав Кувалдін з «The Вйо» примудрився зламати руку. Дорогою на «фест» в аварію потрапив і гурт «НеДіля»... Запланований був і виступ гурту «Н.Три», та не склалося – за кілька днів до концерту лідер команди Олексій Шманьов зірвався у Криму з п’ятиметрової висоти з тарзанки, отримавши важкі переломи обох ніг…

Стриптиз від Кувалдіна

Сонце сідало, а фестиваль був у розпалі. Жару емоцій не витримували навіть інструменти. Дівчата з гурту «Сонцекльош» тільки й встигли привітатися, як тріснула струна... Після ритмів у стилі «нео-ретро» у стан емоційного сп’яніння загнали народ алко-рокові тернополяни з «Лос Колорадос». Банально-комерційним видався новоспечений проект Ділі – «Астарта» – ще один клон «Гуляйгорода». Та й сам «НеДіля» втомив приторно-солодкими пісеньками… Важко було переключитися на панковий «Фліт» після такої музичної «іриски», що прилипала і тяглася по зубах… А от наркотично-алкогольно-пропагандистського виступу гурту, що завершав перший фест-день, варто було дочекатися. «The Вйо» зі своєю «Космішною», «Ганджою» та «Мануною» – справжня ностальгія за дитинством. Вокаліст Мирослав Кувалдін одну із пісень присвятив другові – Сергію «Кузі» Кузьминському, лідеру «Братів Гадюкіних», та закликав ушанувати його пам’ять хвилиною мовчання. Кувалдін вийшов на сцену у широчезній «спідниці», яка постійно розв’язувалася і сповзала. Він кілька пісень з нею боровся, аж поки не зняв узагалі… Фестивальники, звісно, не могли дозволити піти півоголеному «The Вйо» зі сцени просто так – і вимагали виходу «на біс!». Тож на останок отримали ще стьобний кавер «Синій, синій іній ліг на синій дріт…».

Губили ключі і крали намети…

А другого фестивального дня зі сцени народ забавляли «Ху4», «Оратанія», «Мій батько п’є», «КораЛЛі», «От Vіnta»… Проте зірки були не лише на сцені, а й серед простого люду. «Зірковий статус» одразу ж завоював собі дід з курцхаром, який чіплявся до всіх і жбурляв камінням у ведучого. Найвищої оцінки акторських здібностей заслуговували панки. Оті замурзані хлопчиська у подертих джинсах, гадах, з ірокезами, які приходили й, інтелігентно сформулювавши речення на кшталт: «Доброго ранку, дівчата! Скажіть, будь ласка, може, у вас є щось алкогольне або щось попоїсти? Будемо вдячні…», – рвали нас на шматки. Ну як було відмовити такій святій наївності у канапці?

Що ж до організації інфраструктури, то як на кілька тисяч осіб біотуалетів бракувало. Душових кабін не було зовсім. І перше, і друге частково заміняв канальчик, у якому плавали качки, спорожнялися нетерплячі та милися дівчата… Не вистачало катастрофічно смітників, вранці поле було схоже на сміттєзвалище.

Бракувало і належної охорони. Тому серед оголошень зі сцени між представленнями виконавців можна було почути й оголошення на зразок: «Загубився телефон, знайшлися ключі, розшукуються карімати…». Або й таке: «Вкрали два намети»...