«Карамель»: ніби жінка на смак

Фільм Надін Лабакі «Карамель» має смак жінки. Жінки без віку, без ознак національності чи віросповідання, соціального чи сімейного статусу. Жінки, що йде довгою дорогою пошуку самої себе, дорогою з вибоїнами й горбами з буденною назвою Життя.

Соціальна мережа: кадри з фільму

Ален Роб-Грійє. Драматургія молекул

 Фільм ідеолога французького нового роману Алена Роб-Грійє (Alain Robbe-Grillet) "Людина, яка бреше" (L'Homme qui ment, Muž, který lže, The Man Who Lies,1968) такий самий схематичний як і його проза. Ми бачимо величезні та страшенно складні химерні конструкції, вражаємося заплутаності цього механізму, але ніяк не можемо зрозуміти, навіщо він потрібен. Подібно до кожного концептуаліста, Роб-Грійє любить деталі, але ціле для нього – не є фіналом-вінцем, а скоріше – закономірним наслідком процесу творчості.

«Сумно?» святкує 5-ий День народження!

Цієї осені портал «Сумно?» святкує своє п’ятиріччя. За 5 років зі звичайного онлайн-видання він перетворився на потужну соціальну мережу, яка на сьогодні є однією з найпопулярніших українських мистецьких інтернет-спільнот.  Відсвяткувати День народження видання запрошує 23 жовтня до Київської малої опери, в приміщенні якої 1910-го року було влаштовано перший у місті кінематограф. Сто років потому в одному з залів будівлі знову відбуватимуться кінопокази і не тільки!

Яцек Блавут: «Документалістика – то завжди входження в чиєсь життя»

Яцек Блавут — один із найвідоміших польських режисерів неігрового кіна. Народився 1950 року в Заѓуже Шльонському. 1982 року закінчив операторський факультет Кіношколи в Лодзі. Викладав у кіношколах Берліна, Ганновера, Торуні та Варшави Протягом 20 років Папи Івана Павла ІІ... Наша розмова відбулася під час майстер-класу Яцека Блавута у Київському будинку кінематографістів.

«Дітям до 16»: Історії реальної молоді

Фільм російського режисера Андрія Кавуна «Дітям до 16…» – кіно про звичайних підлітків, які хочуть бути щасливими. Які хочуть кохати, бути коханими, дружити та займатися сексом. І у цих прагненнях вони справжні – сьогодні не так вже й багато з’являється фільмів, у яких герої були б реальними, а не розмовляли високохудожніми завченими пластиліновими фразами. Справжній фільм про справжніх людей.

«Межі контролю» Джима Джармуша: Естетика тиші

 Фільм Джима Джармуша «Межі контролю» – це атмосфера плавлення, сповільнений буттєвий ритм, балансування на нульовій точці активності. Але при цьому – з розгортанням фантастичних краєвидів. Цю стрічку можна переглядати так само, як читати «Хозарський словник» Мілорада Павича або «Гру в кляси» Хуліо Кортасара: з будь-якого місця, прокручуючи вперед-назад, ставлячи на повтор певні епізоди. Головне в ньому не лінійність дій – естетика.