категорії: репортаж
«Jazz Bez», день четвертий: джазок з кінострічки?
Львів наразі має всі шанси суттєво зекономити на відкопуванні міста з-під снігових заметів, засипанні піском вулиць, майданчиків, сходів, площ і галичан та відігріванні останніх сухим батарейним теплом. Люта зима у Львові відміняється. Це заслуга митців інтелектуальної музики, які впродовж тижня, з 2 по 9 грудня, відганяли холод морозних вечорів теплом вишуканих ритмів. Без обмежень, без умовностей, без фальші й без пафосу. Тільки емоції в стилі «ню», без усього зайвого. Саме так проходив фестиваль «Jazz Bez».

Одинадцятого грудня у «Хмільній Бочці» відбулася презентація дебютного альбому автентичних рокерів Н.Три. За півтори години до початку концерту преса мала можливість поспілкуватись з гуртом та завалити їх каверзними запитаннями.
Нова книга Марії Матіос «…майже ніколи не навпаки» одразу привертає до себе увагу, інтригуючи вже тим фактом, що саме вона здобула ґран-прі на цьогорічній «Коронації слова». Розмови про доцільність участі відомої письменниці в конкурсі, який має на меті вишукувати нові таланти, ведуться і по сьогодні. І які перипетії не розгорталися б навколо цієї теми, все ж маємо погодитися: книга варта уваги.

14 грудня гурт QARPA (ех-Фактично Самі) презентує свій довгоочікуваний альбом "In ЖИР". Відбудеться це ув клубі ХЛІБ (вул. Фрунзе 12, метро Контрактова Площа), прес-конференція на 19.00, концерт на 20.00. Днями відбулись зйомку кліпу на найвідомішу пісню з цієї платівки, мова йде про пісню "Sex", фото зі зйомок мона переглянути в розділі
Театральний гурт «Даха-Браха» (стилізація слів «давати-брати») став яскравим відкриттям української музики останніх років. Учасники колективу є акторами Центру сучасного мистецтва «Дах», керівником, господарем і режисером якого є Владислав Троїцький. Ще одна непересічна особистість, яка творить сучасну українську культуру у повному сенсі цього слова.
Якось Цвєтаєва зауважила про Набокова, що це добрий поет, якому немає чого сказати. Зважаючи на те, що Набоков прославився передусім як прозаїк, її оцінка, вочевидь, була більш-менш адекватною. Невідомо, чи могла б Цвєтаєва тоді висловити таку думку про котрогось із прозаїків і хто конкретно з сучасних їй представників красного письменства став би потенційним референтом цього судження, але сьогодні на це місце, певно, міг би претендувати Іен Мак’юен – за свідченням українських видавців, «один із найкращих сучасних британських письменників» – з романом «Субота» (2005).