Антикомерційний концерт ТНМК
Сила, сильно, з силою. Це все про один концерт. Чи це так можливо? Так, це можливо, адже йдеться про концерт від Танку на майдані Конґоу. Новий альбом, на честь якого і проводився концерт так і зветься: "Сила". Не будемо говорити про лажовість охорони, бо, здається, це ознака усіх київських, та й загалом українських, клубів. Почнемо з концерту :). 
Почалося дійство не як було заплановано, о дев’ятій, а на годину пізніше. І ось ТНМК виходить на Ринг. Це так клуб зветься, від того, що сцена виконана у формі рингу. Почалося прослуховування платівки, ні, Ви не подумайте, що то була фанера, просто "Танки" грали все у відповідності до альбому. Поки не дійшло до "Мушу йти", ну не хотіли йти, а ми їх не пускали :). Але зачекайте, про це говорити. Почну з того, що виступ записувався на кілька камер, в клубі було помічено багато знайомих облич, дуже відомих людей, серед яких була найсильніша людина планети, на чому наголосили ТНМК і присвятили пісню "Банзай" саме Василю Вірастюку. Панувала атмосфера доброти, дівчатка під сценою поводилися на диво спокійно, напевно далася взнаки ціна (50грн в один бік), через яку збочена частина шанувальників не потрапила на тусівку. Зі сцени прозвучало дуже багато респектів, що Танки люблять робити, респект їм за це :). Вперше вдалося зіграти без свого звуковика, Олега Артима, який був зайнятий іншою вечіркою, про яку ми також тут написали. Особисто я стояв на морозі аж до "Клоунів".
Далі - "Відривайся" і понеслася.:). Після цього Танки почали лабати пісні, які не входять до "Сили": "Ен анатом", "Та Ти Шо!?", "Іво Бобул", "Файна Юкрайна", "Мила"(у версії "...іДМГ"). Остання пісня вразила остаточно. Це вперше ТНМК наважилися зіграти її наживо. Далі була душероздираюча "Мушу йти", після якої ТНМК таки не пішли. І добре, бо покликали на сцену колишнього учасника гурту Едуарда "Ділю" Приступу, з яким була зіграна найстьобніша пісенька з "Сили" - "Пупсики". Як за старих-добрих традицій Діля та Фозз валяли дурника на сцені, з чого гиготів Фагот і зал загалом.
Ось на такій веселенькій ноті закінчився концертик, якого чекали вже дуууже давно, адже Танки останнім часом лабають лише на Опен-Ейрах. Нажаль. От і 25-го в них буде концерт, про який ми нахабно не напишемо, адже проводиться він російським трендом, за участю відкрито-дибільно-українофобського гурту.
ПС: ну от, почали з концерту, а закінчили на якомусь продажному політиканцькому гурті.
ППС: Тож, будемо чекати на наступний клубняк від Танку на майдані Коників :).
Богдан Логвиненко
Світлини Міли Князької
Ну от, чекати ще п’ять хвилин за її словами. Далі - сік’юріті. "СУМНО.ком," - кажу я. "Таких нема", - відповідають на вході. - "Є сумно.юей." =))) У ФакС-ів завши проблеми зі списками =) Та то не дуже важливо. Перша ж картина нас дуже вразила: перед сценою стоять фарби, банки "вража кров" 3шт. І 1шт такої самої банки, але вже не з кров’ю, а з "Росою на соцні". Я здогадався, що краще сховати усі цінні речі (подарований примірник "Порна" на вході) далеко в беґ, ще замазюкають. Перше нюхове навантаження дуже вплинуло на психіку :). Надто багато було ароматичних фігонь. Чи то в мене психіка слабка? :). Отож поближче до самого видовища. На вході стояв візок з маркету, де були шарові книжечки, але про нього (візочок) пізніше. Олег Артим ходив-ходив, бродив-бродив, Ірена крутилася перед нечисельними фото та відео об’єктивами.
А тим часом за кулісами закінчувалися останні приготування. І от, парам-парам, на сцену виходить чоловік в дивкуватих джинсах, які на мене справили сильне враження, хоч й до біса прості, просто обмазюкані фарбою :). І 5 дівчаток у блакитних спідничках і топіках з різноманітними квіточками. Сценарій був таким: чувак спочатку малює себе, тоді розмальовує кожну з дівчаток-пупсіків і притискає їх до стіни, щоб лишилося їхнє відображення, тоді замальовує всі ці зображення одним кольором, й через деякий час зі стінки вилазить велетенський ніж, яким той же чувак прорізає арт. З прорізаної дірки виїжджає той самий візок, про який я обцяв розповісти пізніше, а у візочку - Карпа. Вилазить з візочка і читає уривок зі своєї книги, а точніше, як я зрозумів, майже її початок. В цей час чувак в дивкуватих джинсах обмальовує Ірену і, коли вона дочитує, робить ту саму процедуру притуляння до стінки й з нею. Єдине, чого я не зрозумів: а до чого там були 2стриптизерши, одна з яких "виступала" під час читання, чим дуже відволікала чоловічу частину залу від вслуховування в текст, хоч й Ірені не дуже холодно було, виходячи з того, що було "на ній". Світлини екранізують цю тупеньку розповідь, якщо у вашому браузері вони не вимкнені ;). Далі я вже нічогісінько не пам’ятаю, бо дуже пити хтів. А в той час розносили напої з надписом "Вража кров". Ми думали то сік, чесно :(. Звідки нам знати, що їм Мері - вража? Ось така от розповідь кострубата вийшла. 
"Про що цей фільм? Знову про політику?" - перші думки, що виникають ще перед переглядом. Наступна думка: "Та що вони можуть зняти!? Чергове мило". Відразу хотілось би спростувати. Стрічка не мильниця і зовсім не про політику. Ви думаєте, що я зараз буду вихваляти український кінематограф? Ні. Хоча, це чи не перша спроба вийти на світовий ринок із власним справжнім фільмом.
Примітка головного редактора:
Нещодавно побачив світ новий альбом Мертвого Півня, на честь цього хлопці двічі збирали повний зал. СУМНОвці мали нагоду відвідати відразу два концерти. Хотілося б зауважити, що альбом під назвою "Пісні Мертвого Півня" вийшов дуже вдало, на початку весни, не затягуючи вибагливого слухача. Записувався диск у Харкові, продовження читайте пізніше, незабаром на нашому сайті буде рецензія на "ПМП".
Незабаром ми зможемо побачити новий, а тим більше перший, кліп гурту "Фарбований Лис"! Леся Щербак, солістка гурту запевняє, що сценарій кліпу їй приснився. Відео поєднує усе й усіх: танцюючого напівголого чоловіка, дивний будинок, пельмені, торт, справжнісіньке пір'я, режисера Філа Лі, оператора Влада Тадля, акторську гру Лесі Щербак, фантастичні танці – Костянтина Томільченко та балету Соул Бі, "настаящого індєйца" – Брюса, він же Олег Татарчук, чарівну дівчину з віолончеллю – Мирославу Цибка та багато інших.
