2BWA: "Музика це мистецтво, а мистецтву вчаться все життя!". Ексклюзивне інтерв’ю нашому порталу.

Якщо запитати у пересічного чернівчанина з чим/ким асоціює рідне місто, то у відповідь почуєте щось накшталт: ЧНУ, Івасюк, "маленький Париж" і т.д

Якщо ж запитати у меломана, з чим/ким асоціює андеґраунд сцену Чернівців, то безумовно прозвучить дивна абревіатура 2BWA.

З пацифістськими поглядами на життя, з англомовними текстами, що пишуться за допомогою літературного прийому 18 сторіччя, з перчинкою в серцях, як у їх кумирів "RHCP" – так виступають четверо друзів-фріків, які, за їх словами, готові в останній день життя "ділитись однією крапельницею".

В маленькій репетиційній базі, розташованій в парку, і відбулася наша розмова.

Band's story бере свій офіційний початок з кінця серпня 2006 року. Створений за 2 тижні до "Відродження" (місцевого фестивалю молодих талантів), на якому вони дебютували і, несподівано для себе та оточуючих, зайняли 2-ге місце.

Та, насправді, все почалось ще задовго до цього, коли Крушницький Юра (гітара) та Харченко Денис (вокал) потрапили до одного 9-го класу. Юра з гітарою, а Денис, відповідно, з гландами почали виконувати пісні Боба Марлі. Зараз ці часи хлопці згадують з ностальгією.

Мрії ж про створення гурт почали ставати реальністю після вступу в університет. Саме там, через одногрупника, вони познайомились з майбутнім басистом Купіною Сергієм, та, вже згодом і драмером - Дунічем Максимом.

1. Розкажіть про процес створення пісень.

Юра: Хм... Важко дати відповідь... Єдине, в чому я точно впевнений - це те, що все робиться на не підсвідомому рівні. Ідеї виникають спонтанно, у імпровізації, в експериментах і, звичайно ж, джемах.

2. Що для вас є музою, де черпаєте натхнення?

Сергій: Надихаємось ми безпосередньо один одним.

Юра: (усміхається) А натхнення черпаємо з усього і навіть з таких стилів, які не мають відношення до того що ми граємо. Наприклад - trip-hop.

Денис: Для мене одним з головних джерел натхнення є мої чотири боги музики - каліфорнійська банда Red Hot Chili Peppers. Вони сформували мій духовний стан, і взагалі вплинули на весь life style. От вже через рік буде 10 років, як я не перестаю ними захоплюватись.

3. Про що тексти пісень, яку роль вони відіграють?

Денис: Безумовно, у кожній пісні зачіпається певна проблема, яку ми розвиваємо через асоціації, викладаючи у вигляді повчальної казочки. Хтось, почувши їх вперше, може сказати, що це є просто купа розумних, заримованих слів. Проте, ця оцінка є несправедливою. Якщо вслухатися, то можна почути, що у кожному слові є зашифроване повідомлення. Його і намагаємося донести до аудиторії.

4. Чи вважаєте ви, що у вас вже є "обличчя групи". Чи ви ще на шляху до його створення?

Денис: Запам’ятовуватись потрібно не тільки звучанням, але й виглядом. Тому „візуальне шоу” є абсолютно невід’ємною частиною наших виступів.

Юра: Вміння вражати і навіть шокувати публіку є дуже важливим фактором, що впливає на симпатію публіки. Вважаю, що нам це вдається.

Сергій: Але не потрібно себе прив’язуватись до чогось одного і зафіксованого, прилаштовувати всіх під один образ. Родзинка гурту - у індивідуальності кожного учасника і, відповідно – у гармонійному їх поєднанні.

5. Чому раніше ви характеризували свою музику як brit-pop funk, а зараз як indie-funk?

Денис: В першу чергу, тому що те що граєм насправді ближче до indie, ніж brit-pop. Ну і ще одне - ми зрозуміли, що нам не вдається добре грати в стилі brit-pop. І хоч ми ненавидимо заганяти себе у рамки, але приблизне визначення стилю просто необхідне для тих людей, які нас ще не чули.

Сергій: Перевага гри у гурті, а не в оркестрі, полягає в тому, що в конкретний момент ти вправі зіграти те що відчуваєш, а не те, що записано на нотах.

6. А яка музика впливала на вашу творчість? І чи була музика мрією дитинства?

Юра: Музичні смаки сформувалися в музичній школі. Я закінчував клас гітари і буквально виріс на Led Zeppelin. Пізніше, Джиммі Хендрікс став для мене людиною, на яку я почав тримати орієнтир. А стосовно українського, то це Esthetic Education.

Сергій: Те саме, тільки були тромбон і Pink Floyd. Один відомий басист сказав, що моє серце відкрито до всього. Особисто мені подобається, як музикант і людина басист "RHCP"- Flea. З української сцени люблю "Океан Ельзи" та "Другу Ріку".

Денис: В дитинстві, коли всі мріяли стати космонавтами, я хотів стати футболістом. Щоправда, для цього потрібно було мати прямі ноги. Отак з кривими ногами і подався я у музику (сміється – прим. автора).

7. Ваше ставлення до піар-менеджерів та продюсерських агентств? Чи хотіли б з кимось співпрацювати в майбутньому?

Денис: Наразі працюємо, як і більшість андеґраунд-команд на засадах DIY. Але принциповості щодо співпраці з менеджерами немає.

Юра: Головне, щоб ця людина впливала на гурт тільки у фінансовому плані. Бажано, в його примноженні (сміється – прим. автора).

Денис: Важливо залишатись незалежним. Єдиного чого ми не хочемо, так це те, щоб з нас зробили музичку, яку будуть споживати маленькі дівчатка. Хоч і не характеризуємо свою музику, як таку, що виключно для тих кому за 60 чи до 15-ти (сміється).

8. Чи прагнете слави та визнання?

Денис: Зізнаюсь. Так!

Юра: А для мене це не є головною метою. Думаю, Сергій мене підтримає (Сергій податливо закачав головою). Адже збираємось та граємо, в першу чергу, для власного задоволення.

9. Коли плануєте братись за створення першого альбому, чи будуть якісь зміни у складі?

Денис: Дуже б хотілося додати клавіші або принаймні другу гітару, та поки що це тільки в бажаннях. Доречи, вхід нового учасника може бути незалежно від статі.

Юра: Стосовно альбому, то вважаю, що ще не маємо достатньо матеріалу. З перших же наших речей ми повиростали.

10. Чи є фраза, вислів, а можливо пісня, яка б вас характеризувала?

Сергій: Пісня Under The Bridge - "RHCP" та кліп Radiohead - Rabbit in the Headlights. Маючи глибоке філософське навантаження, вони в повній мірі показують моє ставлення до світу.

Денис: "Say Out Loud I am Freaky Styley and I Am Proud!" характеризує мене, як людину, а також пісня все тих же Radiohead - Creep, яка перегукується з поп-піснею Крістіни Агілєри - "Beautiful". Мораль: ти прекрасний, незважаючи на те яким би фріком не був, і цим потрібно пишатися.

11. У Данте в "Божественній комедії" було 9 кіл людських гріхів. Які гріхи на вашу думку є в музикантів?

Юра: Якого б рівня людина не досягла, ніколи не можна вважати себе занадто „крутим” та зупинятись над собою працювати.

Сергій: Музика це мистецтво, тому йому вчаться все життя.

12. Як ви себе уявляєте в майбутньому, чи буде перерва у творчості? Сергій: Музику на сім’ю ніколи не проміняю. Таких речей в житті багато, а музика це щось особливе.

Денис: Більше часу буду намагатись приділяти музиці. Тому моя майбутня обраниця повинна або розділяти мій вибір, або нам з нею не по дорозі.

Юра: Емоційність людини зношується з часом. Від всього потрібно відпочивати. Я людина, яка живе сьогоднішнім днем і не будує великих планів на майбутнє. Адже, якщо дивитись одним оком в минуле, а іншим в майбутнє, то так і не далеко косооким стати! (сміються)

Далі хлопці ділились своїми смаками у сучасній та класичній літературі, де виділили Карпу та Кафку. Вокаліст розповів про свою любов до футбольного клубу "Internazionale". Гітарист висвітлив його негативне ставлення до наркотиків, і весело зауважив, що найбільш негативною звичкою для нього є гризти нігті. Басист лиш час від часу, відкривав завісу на його філософські погляди стосовно музики і життя загалом, тихо щось награючи на своєму інструменті.

Інтерв’ю підходило до свого завершення, гучнішали акорди у комбіках... Обмінявшись усмішками, хлопці почали репетицію...

Ось такі вони – часом меланхолійно-незрозумілі, але й водночас оптимістично-усміхненні - Breaking Brain Without Aim.