Ася Гонца – приборкувачка паперу

Сучасну людину вже мало чим здивуєш у плані рукотворних шедеврів. На виставках – класичне мистецтво, фольклорні напрямки чи мікс традиційного креативу з сучасними технологіями – дивишся, киваєш, одне сприймаєш, інше... «не зрозумієш». Однак мало що зачіпляє так, щоб перехопило подих, і ти просто завмер навіть перед фотографією дивовижного твору, не те, що вже перед ним самим.

Зовсім нещодавно я довідалась про черкаську майстриню паперової магії Асю Гонцу і, взагалі, про такий вид мистецтва, як паперова пластика. Зайшла на її сайт і...  парехопило подих від витинанкових трьохвимірних білосніжних людських фігур з інших часів та  білих фантазійних масок із тисячею прорізаних дірочок, вигнутих котячих вій та квітів. Але, як виявилося, це диво можна було от-от побачити на власні очі, та ще й майстриня обіцяла показати сам процес, розповісти свої секрети.

На прес-конференції, присвяченій програмі «Майстер-кляса» V Весняного київського книжкового ярмарку (Київ, 8-12 квітня) молода черкащанка вразила всіх присутніх, і журналістів, і самих організаторів ярмарку, своєю майстерністю. Їй вдавалося, як справжній жінці, робити багато справ одночасно – розповідала про себе, про мистецькі напрямки, в яких вона працює, про своїх учнів з Черкаської школи мистецтв, про паперову пластику в нас і за кордоном, а тим часом її руки невпинно щось креслили, різали на столі, клеїли – творили з білого паперу справжні дива. Я зробила чимало фотознімків, але, розглядаючи їх вже на моніторі, побачила, що на багатьох нечіткі саме руки Асі – вони постійно рухались.

На свої двадцять п’ять років ця дуже щира і проста в спілкуванні майстриня має вже понад сто учнів. Вона працювала у Черкаській дитячій школі мистецтв, в якій навчалась колись і сама, зараз працює в приватній Арт-студії «Глорія». Її заняття з дітьми – чудовий «полігон» для випробування на практиці найрізноманітніших художніх технік. «Ми вивчаємо живопис, малюнок, композицію, займаємося ліпленням та, звісно, паперовою пластикою», – розповідає Ася. У родині художників, де батько і мати – творці, Ася з братом «теж цим хворі», та й чоловік її з того ж самого світу майстрів. Тому, мабуть, всі вони проникнені любов’ю, повагою та розумінням, радіють успіхам однин одного й не дуже переймаються «побічним продуктом» Асиної творчості, коли килим після її роботи геть усипаний, мов сніжинками, тими малесенькими «зайвими» шматочками, які вона філігранно вирізає скальпелем, виробляючи паперове мереживо.

Ася розповідає, що співавторкою деяких її робіт стала улюблена киця, з якою разом уже шістнадцять років. Майстриня творить ночами (бо вдень, звісно, працює), і вважає, що її твори – це відбитки прожитого дня, відголоски його настрою. «Вмикаю тихо музику, киця під боком – і ріжу, вигинаю, клею мало не до ранку», – усміхається дуже енергійна, темпераментна, але вочевидь неймовірно терпелива жінка. Любов до пухнастої подружки надихнула Асю і на створення чудових масок-кішок з вусами, віями, квітами та мереживом.

Маски на обличчя зроблено у справжній розмір, навіть із дірочками для зав’язок, якщо хтось наважиться такі шедеври приміряти. На прес-конференції вони були представлені у рамках – роботи готові до міжнародної виставки. Якщо українці здавна знайомі з витинанками, відносно нещодавно – з японським мистецтвом орігамі, то майстрів подібної паперової пластики у нас дуже мало, хоча за кордоном вона вже набула певного поширення. Ася підтримує контакти з колегами і навіть брала участь у Міжнародному симпозиумі творчої молоді у Франції.

Роботи її невеликі за розміром, а дрібні деталі просто ювелірно виконані. Але майстриня вже експериментувала і з великими паперовими формами – в її доробку «паперовий одяг», зроблений у повний зріст людини – старовинне жіноче плаття, за яке можна було заходити і фотографуватися.

Вражають не тільки числені паперові мережива, але й драпіровки досить цупкого матеріалу. «Коли працюєш із папером, треба увесь час думати, уявляти результат і знову думати», – радить майстриня. А про енергетику своїх виробів додає: «Працюючи фарбами, ти не торкаєшся свого твору безпосередньо, між тобою і полотном – пензель, а тут я в такому тісному контакті з майбутнім твором – тісніше не буває! Я передаю йому свій настрій, свою енергію, хоч і мию руки двадцять п’ять разів, щоб зберегти первинну білизну матеріалу. Я не можу байдуже дивитись на свої роботи, в них надто багато вкладено моєї душі та праці».

Здається, не так вже й багато треба, щоб зробити шедевр – спеціальний цупкий папір, гострий скальпель, лінійка, олівчик, спеціальний клей, що не залишає плям та не змінює свій колір (його Ася видавлює з одноразового шприца), декілька металевих канцелярских зажимів для паперу – ось і весь реманент. Решта – ваші очі, руки, бажання, навичка, вміння уявити, як з плаского листка зробити об’ємну річ та... неймовірне терпіння. І добре, коли є, кому навчити, підказати, направити. Можна лишень позаздрити учням Черкаської школи мистецтв і тим, хто завітає на майстер-клас до Асі Гонци на V Весняному книжковому ярмарку на 8 квітня з 15-ї до 16-ї години. Будуть в програмі ярмарку також майстер-класи з каліграфії, лиття з паперу, з краснопису, автограф-сесії, практичні зустрічі з письменниками на кухні ярмарку, семінари, конференції та, звісно, продаж книжок за цінами видавців. V Весняний книжковий ярмарок відбудеться 8-11 квітня 2010 року у Києві за адресою: вул. Фізкультури, 1, М. «Республіканський стадіон»