Північні околиці Києва на початку ХХ століття
– Прошу пана сказати, як дістатися з Лук’янівки на Куренівку?
– Бачу, пан нетутешній? Так дуже просто – трамваєм, через Швейцарію.
7 лютого 20:11
Максим Міклін сумнопедія, ...
Купка емоцій на тему виборів і мистецтва
7 лютого 11:50
Макс Прокопенко, спільнота: ФаДієз - Музична Інформація репортаж, ...
Неповноцінна благонадійність
6 лютого 15:08
Severin стаття
Вхідні двері з МДФ
5 лютого 20:51
Сергій кіно, ...
Льодовиковий період
5 лютого 17:14
Serj стаття
Бронедвери, входные бронированные двери в Киеве
5 лютого 17:14
Serj стаття
лестницы, ограждения
5 лютого 17:13
Serj стаття
Бронедвери, бронированные двери
5 лютого 17:12
Serj стаття
Аренда яхт в Украине, Крыму, а также Карибы, Италия, Франция, Греция, Хорватия
5 лютого 17:11
Serj стаття
снять квартиру в киеве на сутки
5 лютого 17:10
Serj стаття
Хостинг, виртуальный хостинг, хостинг реселлерам, аренда серверов, регистрация доменов
Міла Іванцова ↓
Північні околиці Києва на початку ХХ століття
Северин ↓
Північні околиці Києва на початку ХХ століття
Наталія Єна ↓
«Аватар»: sky people починають і програють
nusja ↓
«Аватар»: sky people починають і програють
Недзельницький Андрій ↓
«Аватар»: sky people починають і програють
журналистка одна (анонімно) ↓
Аліна Гросу: від бджілки до BDSM
Aaaaandrij ↓
Мій керамічний друг
– Прошу пана сказати, як дістатися з Лук’янівки на Куренівку?
– Бачу, пан нетутешній? Так дуже просто – трамваєм, через Швейцарію.
«Ейво, у тобі душа Ґрейс, вона знає sky people. Зайди в неї і спитайся цієї душі, які вони є. У нас немає трави і зелені. They've killed their Mother.» – Джек, у молитві до Дерева Душ. Це, на мою думку, – ключовий діалог і душа фільму «Аватар», the soul of the story. Фільм і його сторі – віддзеркалення людства, яким воно на сьогодні є, на тлі контрастного, більш гармонійного і збалансованого суспільства оматікая.
На телеканалі «Інтер» стартує новий екстремальний проект «БУМ» (Битва українських міст), у якому команди з 26 обласних центрів борються за право називати своє місто кращим містом України. Минулого четверга українці вирушили до Аргентини, де їх чекає місяць екстриму.
Для тих, хто не пам’ятає, чи не бував у Харкові, нагадую, що чудова площа Свободи, так-так, та одна з найбільших у Європі, з прекрасним конструктивістським архітектурним ансамблем: два корпуси Національного Університету ім. В.Каразіна, готель «Харків» та перлина конструктивізму – Державний будинок Промисловості (Держпром), – ця площа не так вже і давно носила ім’я Ф.Дзержинського, а Університет – ім’я М.Горького...
Петро Ловигін — деміург та повноважний представник вигаданого, і від того – ще більш дивовижного краю Костаріка. За сумісництвом — один із найбільш самобутніх діячів візуального мистецтва Росії. Мені випала щаслива нагода перетнутися із ними у засніженому до знемоги Києві, де він був проїздом по чудернацькому маршруту Ярославль-Москва-Крим-Москва-Абу-Дабі-Делі-Бангалор і т.д.
Ось уже кілька поколінь б'ються над загадкою такого собі портрета. Експерти, немов докучливі мухи, кружляють над ним, вдивляючись в обличчя нічим особливо не примітній жінці, намагаючись розгадати, що ховається за її посмішкою, який секрет приховує полотно.
У Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії відбулася літературна акція «АнтиНЕК: ні цензурі!» за участю Юрія Андруховича, Андрія Бондаря, Леся Подерв’янського.
| Дмитро Десятерик | 10965 |
| Бабкіна | 5040 |
| Вогнесміх Ґвинтокрилий | 4303 |
| Олександра Чаус | 3023 |
| Ганна Путова | 2866 |