Чарльз Буковскі: сантехнік чи письменник?

«Стверджувати, що я – поет, значить, вміщувати мене до компанії версифікаторів, неонових гурманів, придурків, лохів і мерзотників, що маскуються під мудреців.» Чарльз Буковскі

Трохи біографії
Письменник народився в Андернахі, Німеччина – 16 серпня 1920-го року. Його батько служив в Окупаційній Армії, а матір – німкеня. До Америки батьки перебралися, коли малому Чарльзові було два роки. Незабаром переїхали до Лос-Анджелесу, де Чарльз прожив більшу частину свого життя. За великим рахунком, вчився всьому сам, хоча до його освіти й прираховується ще два роки в Міському коледжі Лос-Анджелесу. Незабаром після цього почав блукати країною, перебиваючись випадковими заробітками, на зразок роботи прибиральника, службовця автозаправки, охоронця, посудомийника, експедитора, комірника, приймальника, нарядчика, водія вантажівки, листоноші, поштового клерка, службовця автостоянки. Ще юний Буковскі працював на фабриці собачих бісквітів, фабриці флуоресцентних ламп, на бійні, був членом залізничної ремонтної бригади, а також працював на Американський Червоний Хрест. Бачив більшість міст і працював приблизно в сотні місць. В основному голодував, намагаючись писати, обмежуючи себе одним шоколадним батончиком в день, і писав чотири-п'ять оповідань на тиждень. Часто не було друкарки, і більшу частину своєї роботи писав від руки друкованими літерами і розсилав в Атлантик Манслі, Харперз і Нью-Йоркер. Всі вони поверталися назад.

Нарешті, у віці двадцяти чотирьох років його оповідання взяв журнал Уїта Барнетта «Історія». Другий прийняв "Портфоліо Кересс Кросбі". Потім молодий чоловік почав пити більше, ніж зазвичай, кинув писати і просто пив. Так тривало десять років, в якийсь час жив з кількома жінками, такими ж зневіреними, як і сам. Все це закінчилося серією великих кровотеч, і письменник опинився у благодійній палаті Окружної Лікарні Лос-Анджелесу. Після того, як його помилково засунули в підземне сховище («він лежав внизу, а його папери передавали над ним зверху»), хлопцю перелили дванадцять пінт крові і дванадцять пінт глюкози. Буковскі відмовився від операції, яка, як йому сказали, була необхідна, інакше не виживе. Ще сказали, що якщо чоловік вип'є хоч ще раз, то неодмінно помре.

Вийшовши з лікарні, примудрився знайти собі роботу і квартиру. Щовечора повертався додому з роботи, випивав величезну кількость пива і починав писати вірші. За два тижні написав шістьдесят віршів і не мав ні найменшого поняття, що з ними робити далі. Знайшов список поетичних журналів – один з них друкувався в Уїлера, штат Техас. «-Ага, – подумав він,- там, в старенькому, обплетеному ліанами котеджі живе старенька, вирощує канарок; від цих віршів її лічильник паніки зашкалить». Буковскі кинув пакет у поштову скриньку і забув про них. У відповідь отримав дуже товстий лист, в якому оголошувалося, що він – «геній». Звучало нормально. Письменник відповів. Випуск журналу "Арлекін" цілком був присвячений його роботі. Листування продовжувалося. Вона приїхала провідати. Досить приваблива світловолоса дівка. Вони одружилися і вирушили до Техасу, де з'ясувалося, що вона – мільйонерка. Шлюб тривав два з половиною роки.

Буковскі продовжував писати, йому щастило. Навіть повернувся до жанру оповідання, досить велику їх кількість надрукував у вічнозеленому Рев‘ю; також вийшли його книги віршів – приблизно по одній на рік у різних місцях, основні – видання «Луджон Прес». Почав вести колонку «Нотатки Старого Козла», яку стала друкувати підпільна газета «Відкрите Місто», а пізніше підхопив «Нола Експрес» і лос-анджелеська газета «Вільна Преса». Оповідання також почали виходити у формі книг у видавництвах «Чорний Горобець» і «Міські Вогні». Письменник кинув роботу у віці п'ятдесяти років (в сенсі, роботу на "дядька") і написав свій перший роман «Поштамт» – за двадцять ночей, використав двадцять пінт віскі, тридцять п'ять упаковок пива і вісімдесят сигар. «Чорний Горобець» його опублікував. З тих пір Чарльз Буковскі писав і жив цим. Його агент, Джон Мартін з «Чорного Горобця» здорово допоміг. Він пообіцяв своєму авторові 100 доларів на місяць протягом залишку всього життя, незалежно від того, буде Чарльз Буковскі писати чи ні.

Власне, писав літератор, в основному – підпільно і навряд чи багато; але саме так, йому здавалось, і повинно було бути. Раз чи два на тиждень письменникові подобалось грати на бігах, подобалася класична музика і пиво. За характером Буковскі був романтик. Ще подобався бокс «і одна-дві жінки», котрі підносили його набагато вище дахів.

1988-го року, письменник почав тяжко хворіти.1993-го ремісія хвороби припинилася, і Буковскі був переведений в госпіталь, де пробув деякий час, поки лікарі не зійшлися в думці, що найбільш комфортно він буде почувати себе вдома, в Сан-Педро. Чарльз Буковскі швидко слабшав і незабаром вже не міг написати ні рядка. Імунна система була практично зруйнована, спочатку Буковскі діагностували пневмонію, перевівши назад в лікарню, де письменникові був поставлений діагноз «лейкемія». 9-го березня 1994-го Чарльз Буковскі пішов.

Стиль та творчість
Перу одного з найвизначніших майстрів художнього слова належить усього лише п‘ять романів, п‘ять збірок малої прози і три збірки поезій. Найвідомішими романами – є «Поштамт», «Голівуд» та «Жінки». Буковскі категорично не сприймав ідеалізацію та претензійність. Загальним кредо творчості Чарльза Буковскі – є цілеспрямовані фрази, жодних метафор, алюзій, ніяких «прийомчиків». Він полюбляв вживати прості прикметники; слова та абзаци короткі і по справі.

Буковскі називають бітником та натуралістом, але писав він так, ніби був водопровідником. Для нього задача відтворити сцену зводилася до економного використання як можна більш короткого коліна. Слова для нього – гайки, болти і втулки. «Стверджувати, що я – поет, значить, вміщувати мене до компанії версифікаторів, неонових гурманів, придурків, лохів і мерзотників, що маскуються під мудреців.» – казав літератор. Прозові роздуми автора тужливі, погано замасковані автобіографічні нариси, життєві історії, безсторонні спостереження та дуже «негарні» вірші. 

«Більшу частину свого барахла я пишу, коли п'яний,» – оголошує один з його персонажів. – «Коли я тверезий, я – просто експедитор, та й то не дуже добросовісний.»  
«Абсурд у Буковскі обволікає кожен факт життя липким сиропом, поки сподівання людства не зводиться до смішного,» – писав критик Джеймс Саллівен в нью-орлеанській газеті «Таймс-Пікайюн». – «Ні бідність, ні убозтво не святкуються. Вони просто є. »

Мабуть, така зацикленість на бутті і пояснює успіх письменника за межами Америки. В 2008-му році, в Україні видавництво Факт видало «Поштамт» українською мовою за перекладом І. Стронґовського. Книга здобула перемогу в Х Всеукраїнському рейтингу «Книжка року 2008» у номінації «Красне письменство — сучасна зарубіжна проза».

За творами письменника були зняті такі кінофільми як «Історія звичайного безумства» італійця Марко Ферери; «Шалена любов» бельгійця Домініка Дерюдера ( за мотивами «Хліба з яловичиною» і оповідання «Русалка з Венеції, штат Каліфорнія»); «Холодний місяць» француза Патріка Бушите та «Фактотум Бента Хамера.

1987-го року, сам письменник створив сценарій для фільму «Завсідник барів» Барбета Шредера, де головну роль зіграв голлівудський секс-символ Мікі Рурк. Буквально через два роки Буковскі оповів про цей досвід зв‘язку з центром світової кіноіндустрії, у романі «Голівуд».

В середині нульових років, на телеекранах з‘явився комедійно-драматичний серіал «Хтива Каліфорнія». Прототипом головного персонажа Генка Муді ( Девід Духовний) вважається Чарльз Буковскі. 2009-го року, в книгарнях з‘явився роман «Бог ненавидить нас усіх», який ніби написав сам Генк Муді. Цікаво, що в сюжеті серіалу роман був екранізований під назвою «Шалена штучка на ім‘я – Любов», ця назва дещо перегукується з назвою фільму «Шалена любов» Домініка Дерюдера. Ще варто згадати, що певні схожості є, коли порівнювати четвертий та п‘ятий сезон «Хтивої Каліфорнії» з автобіографічним романом Буковскі «Голівуд».