Гітлерівський «Вольфшанц», або історія одного бункерного міста

Дорога звертає у ліс, трохи звивається серед зелені старих дерев і раптом виводить до шлагбауму. Головна ставка Гітлера і командний комплекс Верховного керівництва нацистської Німеччини – «Вольфшанц»– сьогодні музей під відкритим небом. «Місто» бункерів починається одразу за залізничною колією, серед природи. Спочатку навіть не помічаєш, що серед зелені проглядаються височезні будівлі із бетону та залізяччя. Заглиблюємося в зелень лісу і занурюємося у «Вовче лігво» («Вольфшанц», нім. Wolfsschanze) — комплекс, який складається з більше ніж вісімдесяти бункерів та укріплених будівель, які побудовані серед лісу недалеко від міста Растенбурга (сьогодні місто Кентшин у Вармінсько-Мазурскому воєводстві Польщі). 

Гітлерівське містечко розкинулося майже на 250 га. Для захисту його оточували декілька кіл загорож із колючого дроту, мінні поля й спостережні вежі, недалеко від ставки розташовувався аеропорт Wilamowo і залізнична станція. Комплекс «Вольфшанц» використовувався з червня 1941 р. по листопад 1944 року. Будівництво ставки розпочалося в 1940 р. і тривало фактично до 1944 р. Її розташування посеред Мазурських озер в заболоченій місцевості з самого початку було вибрано через віддаленість від великих населених пунктів та важкодоступність. 

 Саме у «Вольфшанці» було здійснено невдалий замах на життя Гітлера, і учасникам змови 20 липня 1944 року встановлено пам'ятник. Вони вважаються в  Німеччині національними героями, які віддали своє життя в ім'я свободи. У сучасній німецькій історіографії змова 20 липня розглядається як найважливіша подія німецького руху Опору. Тоді, 20 липня 1944 доля відвернулася від змовників. Для успішного завершення справи забракло дуже небагато – вибухом було вбито чотирьох, а решта з 24-ох отримали поранення різного ступеня важкості. Гітлер отримав численні осколкові поранення і опіки ніг та пошкодження барабанних перетинок, був контужений і тимчасово оглух, але залишився живим.

 Більші та менші будівлі проглядаються серед зелені бункерного містечка. В самомому центрі  «Вольфшанцу» знаходиться  бункер Гітлера. Це наймасштабніша будівля «Вольфшанцу», яка має у проекції П-подібну форму. З правого боку до бункера прилягала одноповерхова будівля кухні, зліва – псарня. На відміну від інших об’єктів його фундамент ховався на 6 метрів у землю. До бункера вело двоє дверей, через які потраплялося в довгий поперечний коридор, звідки ходи вели у два конференц-зали, площею 150 і 200 кв. м. Крім бункерів та гаражів на території знаходяться й господарські будівлі, адже тут існували казино, резервуар для води, перукарня, кінотеатр, магазин. Містечко мало власну електростанцію, водопровід та систему каналізації. Вздовж «лігва» проходила залізнична колія від станції Герліц. З історичних джерел відомо, що у 1944 році на території ставки жило понад 2000 чоловік, із них жінок було лише 20. Кохана Гітлера Єва Браун ніколи не відвідувала «Вовче Лігво». Окрім Адольфа Гітлера тут жили й працювали: Герман Герінг, рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер, Мартін Борман, Вільгельм Кейтель, Йозеф Геббельс, доктор Фріц Тодт, Альберт Шпеєр та інші.

Дивлячись на ці величезні груди бетону й арматури виникає питання: чому це кам’яне місто так і не вдалосяпобачити з повітря, як вдалося так майстерно замаскувати «Вовче лігво»?  Більшість побудованих будівель мали плоскі дахи із порожнинами від 10 до 30 см. Ці порожнини були заповнені землею, в яку були насаджені кущі й трава. Від дахів будівель до найближчих дерев було натягнуто маскувальні сітки, також використовувалися макети дерев.Важкі будівлі в основному служили для захисту від повітряних нальотів. Їхні розміривражають: довжина і ширина 30-50 метрів, висота – до 20 метрів. Товщина стін – 4-6 метрів (стелі – 6-8 метрів), а в бункері Гітлера товщина стін досягла 10-12 метрів. Всередині будівлі були оброблені деревом, а стелі укріплені захисними броньовими листами. Дахи тяжких бункерів будувалися специфічно, в наслідок чого авіаційні бомби мали «відскакувати» від будівлі. За задумом проектантів, будівлі мали витримати будь-які бомбардування, при цьому людям у цей час навіть не довелося би покидати найбільших залів. Хоча над «Вольфшанцом» не раз пролітала повітряна розвідка і бомбардувальники, але ні одна бомба за всі роки ІІ Світової Війни так і не випробувала на міцність бетонні перекриття бункерів. Досконале маскування доводить тай факт, що можна було проїхати залізничною колією повз бункер Герінга і не помітити його. З повітря вся територія ставки виглядала суцільним лісовим покровом. Бункер Герінга був розташований за 10 метрів від залізничної колії, був досить скромним усередині: мав тільки один конференц-зал, але його дерев’яна обробка була вишуканою і розкішною, наскільки це можна було дозволити собі у такому місці.Мешканці «Вольфшанцу» найбільше боялися ударів з повітря. Ні один із бункерів не був пристосований для наземної оборони, її можливість просто відкидали, бо наземної атаки не сподівалися. Проектанти не допускали й думки, що сюди можуть наблизитися війська суперника. Вони боялися тільки повітряних атак і тому персональні бункери Гітлера, Бормана, Гіммлера, Геббельса, Герінга межували з спеціальними бункерами, звідки ставку прикривали вогнем зенітні кулемети.  

Дивовижно: німці побудували це кам’яне місто, самі його й зруйнували, коли відступали. У жовтні 1944 року війська Червоної Армії досягли східного кордону Східної Прусії (підійшли до теперішнього містечка Венгожево – за 15 км від ставки). 20 листопада 1944 штаб-квартира переїхала в Zossen під Берліном. Два дні по тому, було наказано знищити ставку. Британський письменник Ентоні Бівор у своїй книзі «Падіння Берліна» стверджує, що Гітлер покинув ставку  «Вольфшанц» 10 листопада 1944 року. «Вовче лігво» підривали в ніч з 24 на 25 січня 1945 року. Величезні бетонні блоки злітали в повітря на 20-30 метрів. Від страшного вибуху дах бункера Гітлера підлетів вгору, його перевернуло й він врізався у землю. Свідки тих подій розповідали, що від вибухів на озерах поблизу ставки утворювалися тріщини на льоду. Вважається, що для підривання  «Вольфшанцу» було використано близько восьми тонн тротилу. Отак німці покидали «Вовче лігво», де рейхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер провів понад 800 днів. У військових записах Геббельса часто фігурувала фраза: «Фюрер знаходиться на полі бою». Такою кодовою назвою позначалася Головна військова ставка фашистської Німеччини –Вольфшанц. Саме таким було Гітлерівське «лігво», з якого він керував нападом на Радянський Союз і бойовими діями на Східному фронті, тут творилася історія й вирішувалися долі мільйонів.

Сьогодні трохи фантасмагорично виглядають палиці, колоди та гілки, якими туристи «підпирають» перекривлені величезні бетонні стіни будівель, щоби ті не завалилися остаточно. Важко собі навіть уявити, що в середині минулого століття будівельники та архітектори могли створити серед лісу загублене місто, про існування якого знало порівняно небагато людей. Розмінування замінованих німцями територій Вольфшанцу тривало в два етапи з 1945 по 1956 роки. Довелося розмінувати 72 гектари лісу і більше 52 гектарів землі.
Оля Гринько


 Більше фото Мазурських озер та відпочинку на яхті тут: gafijka.livejournal.com/
Деяка інформація почерпнута звідси:
www.wolfsschanze.pl/
www.rg.ru/anons/arc_2001/1004/2.shtm