„Імітація” Євгенії Кононенко
Яким має бути сучасний український детектив? Один з варіантів відповіді на це питання - призер «Коронації слова», – детективний роман Євгенії Кононенко «Імітація». Неабиякий успіх цій книзі пророкував не хто-небудь, а сам Андрій Курков. Звичайно, його думка не є «останньою інстанцією», але все ж таки ігнорувати найбільш продаваного автора української сучасності теж не варто.
За висловом Тамари Гундорової, цей роман «повністю занурений у реальність імітації». Написаний на перетині детективу, трилеру, кіносценарію та іронічно-саркастичного нарису, він не належить до жодного з цих жанрів, а нібито імітує кожен з них. Та й сама реальність у творі видається дещо «імітованою». Це є досить вдалий хід: з одного боку це звільняє твір від дотримання будь-яких жанрових вимог, а з іншої – дозволяє казати і показувати речі з зовсім іншого, нетрадиційного боку. Адже широкі вимоги висуваються до оригіналів, а це – усього лише імітація. Тут припустимо все: і занадто слабка, як
для справжнього детективу, сюжетна лінія, і дещо штучна інтрига, і не завжди доречне застосування «модної» англомовної лексики...
До «плюсів» цієї книжки можна віднести наявність чітко окресленої головної ідеї, яка формулюється вже на самому початку і дотримується до самого кінця. Це – життєве кредо однієї з героїнь: «нічого в світі кращого немає за genuine ( «справжній», «натуральний», - англ.) і нічого гіршого немає за imitated («імітація», «підробка», - англ.). Власне, вже це заслуговує на те, щоб звернути увагу на цю книгу. Адже шукати ідею в творах, наприклад, російських, «законодавців» детективного жанру: Марініної або Донцової, - справа надзвичайно невдячна...
Взагалі, роман ставить досить велику кількість проблематичних питань: «Що таке сучасна українська «інтелектуальна еліта»? », «Де відбувається справжнє життя: у шикарній квартирі в самому серці столиці, чи у рідній старій хатинці на Саперній слобідці?», «Як відрізнити справжній талант від дешевої імітації?» тощо.
Ще одна характерна деталь твору, – це досить відверта антиамериканська спрямованість. Ось що-що, а це в нас люблять. Деяких авторів хлібом не корми, – дай покритикувати «бісових янкі». І що це за мода? Найкращий спосіб довести недосконалість – створити щось ліпше. І якщо комусь так не до вподоби славнозвісний «American lifestyle», то, замість того, щоб присвячувати цілі трактати його недолікам, – покажіть щось краще. Чомусь переважна більшість усіх «антиамериканських» діячів все ж таки бажає отримувати гонорари в зелених американських «у.о.», а не в національній валюті...
Отже, резюме: ми маємо детективний роман (хоча таке жанрове визначення є досить умовним) середньої якості з елементами трилеру, кіносценарію і філософії. Він цілком підійде для заповнення вільного часу, якщо вам не хочеться ані особливо напружувати мозок для розв`язування цілої низки загадок, ані спускатися до рівня «бульварних» романів.
