J.T. Fresh: Від душі до душі. Ексклюзивне інтерв’ю нашому порталу
В нинішньому суспільстві, де все стандартизовано та підпорядковано, рідко виникають гурти, які зачаровують з першого акорду. Тим більше, якщо вони грають таку нестандартну музику, як джаз. Київський бенд J.T. Fresh можна віднести до таких приємних відкриттів. Гурт, що фактично зібрався 2005 року, пройшов довгий і тернистий шлях від невідомого колективу до незалежного бенду, зі своїм почерком, характером і, безперечно, родзинкою – у вигляді просто шикарного жіночого вокалу та багатого, і ні на кого не схожого, аранжування.
Не зважаючи на те, що гурт виконує – власні пісні чи cover’и на стандарти джазу – йому завжди вдається залишатися „свіжим”, знову і знову дивуючи своїх слухачів новими та нестандартними ідеями.
Нам пощастило поспілкуватися з вокалісткою Катериною Пурцлавадзе, клавіщником Сергієм Стародубовим та художнім керівником проекту Ольгою Яківною Горбач після сольного виступу гурту в арт-кафе „Філін”, в рамках дебютного проекту Продюсерського Центру 101 „Робота – капут!”.
Розкажіть про те, як виник бенд?
Сергій: Бенд, у нинішньому його складі, зібрався 2005 року. Почалося все з того, що ми з Катею займалися у Ольги Яківни в Дитячій школі мистецтв. Саме їй належала ідея зробити з нас дует. Пізніше до нас доєднався барабанщик Сергій Віленський та саксофоніст – Антон Півоваров. З останнім ми пропрацювали близько двох років, потім Антон виграв грант і поїхав до США. Через деякий час з'явилися нові люди: спочатку саксофоніст Єгор Бекаревіч, а потім і бас-гітара – Олександр Новаков. З того часу так і працюємо разом.
Яким чином виникла назва J.T. Fresh?
Ольга Яківна: З'явилася вона у 2006 році, коли ансамбль виступав в форматі тріо: Катя, Сергій та Антон. Тоді ми довго шукали назву, яка могла б лаконічно і чітко виражати настрій ансамблю – так і виникло Jazz Trio Fresh. Пізніше, коли склад почав розширюватися, вона перестала бути актуальною, але стала вже рідною. Тому ми просто скоротили її до J.T. Fresh.
Що для вас хороша і погана музика?
Ольга Яківна: Не можна дати такого чіткого визначення: музика хороша чи погана. Існує багато жанрів музики: тут і класична, і рокова, і попсова. Якою б вона не була – головне, щоб вона відображала сутність людської душі, її внутрішній світ. А не штучно нав’язані кимсь ідеї, коли артист виходить на сцену і під фонограму співає „Роби раз, роби два”.
А що для вас тоді музика взагалі?
Катя: Музика – це кохання. Це настільки невловиме почуття, але його хочеться і хочеться виражати, приносячи таким чином радість оточуючим. І отримуючи від цього задоволення.
Раз зайшла розмова про жанри: до якого жанру ви б себе віднесли?
Сергій: Як такого, жанру, до якого можна себе з усією стовідсотковою вірогідністю себе віднести, у нас немає. Можна сказати, що ми граємо нетрадиційний джаз, хоч і не цураємося стандартів, які гралися ще в 30-х роках минулого століття. Та, здебільшого, наша музика – це колективна робота кожного учасника. Щось запропоную я, якісь ідеї принесе Катя чи, наприклад, наш басист – Саша. За таким рецептом і виходить те, що нині називається J.T. Fresh.
Чи вважаєте ви свою музику комерційно-успішною в майбутньому? Адже, навряд чи знайдеться музикант, який не хотів би отримувати від своєї музики якийсь зиск. Притому зиск непоганий. Сергій: Звичайно, нам хотілося би отримувати від нашої музики, окрім моральних, ще й якісь матеріальні статки. Але, враховуючи ситуацію з подібною музикою в Україні – це просто неможливо. А для самого джазу комерційна сторона ні в якому випадку не є головною. Джаз – це музика, що йде від душі виконавця до душі слухача.
Поділіться своїми враженнями щодо рівеню джаз-культури в Києві і в Україні. І чи є якісь шляхи для її покращенню?
Катя: І там, і там рівень ніякий.
Сергій: Джаз в Україні знаходиться на досить таки слабкому рівні. Просто наші продюсери вважають таку музику „Не просунутою”. Узяти хоча б останнє вручення народного артиста України – нагороди отримали Данилко та Поплавський. Хоча, в Україні є чимало джазменів, які виступали на міжнародних фестивалях, вигравали міжнародні гранти і, таким чином, представляли Україну на міжнародній арені. Але чомусь про них постійно забувають. Тому поки джаз-культура – це повний андеґраунд. Існує кілька джазових фестивалів, джаз-клубів, але у порівнянні з Європою і Америкою – це все несерйозно. І шляхів для покращення я поки не бачу.
Ви виступали і в великих залах, і в маленьких, і на open-air’ах. В яких з них, на вашу думку, виступати краще?
Сергій: Все залежить від публіки. Іноді, навіть на великих фестивалях, нас сприймають і відчувають. І ця підтримка передається нам в подальшому виступі. А іноді, і в маленьких залах, бувають люди, які весь концерт можуть пробубоніти або прожувати котлету. І їм абсолютно все одно, хто виступає на сцені.
Чи зможуть слухачі вас почути на Koktebel Jazz Fest?
Ольга Яківна: Так, ми збираємося відвідати Коктебель. І хоч на головну сцену фестивалю ми не потрапили, сподіваємося, що зможемо виступити на малій.
А як ви взагалі відноситесь до таких масштабних фестивалів? Чи не лякає вас кількість публіки?
Катя: Ні, ні в якому випадку. Подібного роду фестивалі дуже просувають гурти вперед, даючи поштовх для подальшого розвитку і напряму вказуючи на існуючі помилки.
Наразі ви працюєте над якимось матеріалом? І чи можна чекати від вас якихось релізів в найближчому майбутньому?
Сергій: Платівка буде, але не в найближчому майбутньому. Матеріалу і справді у нас немало, але щоб записати платівку треба чимало часу. Та й видати її у нас не так вже й просто. Тож існує багато нюансів, які, нажаль, найближчим часом нам вирішити буде вкрай важко.
А якою ви вбачаєте свою ідеальну платівку?
Сергій: Платівка повинна бути професійною і цілісною. Це повинна бути єдина концепція.
Ольга Яківна: Платівка повинна, у першу чергу, мати своє власне обличчя і бути несхожою ні на яку іншу. Бо, іноді, слухаєш джаз у запису і думаєш – десь я вже це чула. Це – повторення чогось, що вже було, а нам хочеться віднайти щось власне і нове. Ось саме над цим ми зараз і працюємо.
І останнє питання вийде трохи каверзним: на YouTube доводилося бачити відеоряди до пісень, що роблять Acoustic Alchemy та Jagga Jazzit. Деякі з цих робіт показують на альтернативних музичних каналах. Чи не хотілося б вам попрацювати в такому ключі? З перспективою потрапити на телебачення?
Сергій: Чому б і ні? Ми завжди відкриті для експериментів.
Ольга Яківна: В принципі – це було б цікаво. Хоча, чесно кажучи – ми над цим ніколи не задумувалися. Але, як зазначив Сергій, ми відкриті до будь-яких експериментів. Тож чому б і ні?
Фото: Прес-служба Продюсерського Центру 101
Офіційний сайт гурту: http://jtfresh.com.ua/
