Каша Сальцова: „Я-1/480000000 України”
Мені, як в першу чергу давній прихильниці творчості „Крихітки Цахес”, не спадало на думку з ким іншим можна зробити інтерв‘ю, ніж з Сашею Кольцовою. Цей рік став доволі плодовитим для гурту: дебютний альбом, два кліпи, купа інтерв‘ю з приводу цього та ротацій. Але сьогодні ми поговоримо про інше. І трохи про творчість.
-Наша організація поставила перед собою ціль популяризації української культури. Як ти ставишся до подібних, грубо кажучи, акцій? Чи є взагалі якийсь сенс нагадати людям в якій країні вони живуть і що повинні „споживати „ в першу чергу?
Мені не подобаються організації національного спрямування, тому що піднесення національної гідності – це справа не окремих неофіційних груп, які часто налаштовані просто націоналістично. Популяризація української культури –це завдання загальнодержавного рівня. Освітянських закладів в першу чергу. Так історично склалось, що велика частина українців має комплекс неповноцінності щодо свого походження, почуваються у порівнянні з росіянами, американцями або французами другим сортом. Психологія громадян молодої держави – це психологія підлітків, що ще не осягнути всіх плюсів своєї індивідуальності. Вони соромляться своїх юнацьких нерівностей шкіри і схильні діяти, прислухаючись до „старших братів”. За Україною не так мало вчинків, що дозволять громадянам пишатись своєю причетністю до народу, але тут одних олімпійських медалей і кращої в світі горілки з перцем недостатньо. Проблеми ранніх абортів, наркоманія, СНІД, безробіття не зникнуть від перемоги Руслани на Євробаченні. Якщо ти хочеш пишатися тим, що ти українець, ти маєш щось зробити для цього сам. А сьогодні, жоден російський політтехнолог не принизить середньостатистичного українця так, як він це сам зробить – розмовляючи суржиком, пропагуючи чужинні культурні цінності і стандарти життя тощо.
-Останнім часом стає дуже популярними своєрідний лозунг: „ Я-патріот!”. Що ,на твою думку, повинен робити справжній патріот? Що для тебе патріотизм?
„Патріотизм” – це широке поле для спекуляцій. Прикриваючись „патріотизмом”, дуже зручно приватизувати підприємства за зниженою вартістю, наприклад, перекриваючи шляхи іноземним інвесторам. Або будувати політичну кар’єру. Поки патріотизм не вкорінений в дії, його набагато більше в балачках, ніж в повсякденному житті держави. Для мене, патріотизм – це ототожнювати себе з країною, в якій я живу і люблю. Я – 1/480000000 України. Я хочу бути її хорошою частиною. Кожен з нас представляє націю, формує її імідж, не менше ніж президент держави, просто не так публічно. Якщо ви поводитесь за кордоном, як невихована свиня, ви даєте привід громадянам інших держав зневажати цілу націю в вашій особі. Якщо ви б’єте власну дитину – ви сприяєте збільшенню кількості випадків домашнього насильства в Україні. Все починається персонально з тебе.
-Які би свої ідеї ти донесла сучасні молоді? А чому намагаєшся навчитись сама?
Я не політик і не громадській лідер, тому не збираюсь займатись пропагандою власних цінностей, користуючись своєю публічністю. Але якщо подивитись на ситуацію глобально, Крихітка Цахес – це наш внесок в розвиток сучасної музичної української культури.
-Приємно вважає поповнення книжкових магазинів сучасною українською літературою. От тільки процес „згрібання” її звідти якось гальмує. Зізнавайся, щось з того читаєш?Чи щось залишило „відбиток на все життя”?
Я відверто мало читаю українських авторів, бо не всі жанри мене цікавлять, і не всі автори можуть зрівнятись стилем, грою розуму, винахідливістю або парадоксальністю з моїми улюбленими західними письменниками. Якщо в мене є зайвих 20-30 грн., я спершу зайду в ятку на площі Слави з українськими книжками, але ознайомившись з асортиментом, куплю поруч новинку від Барнса. Така популярна у нас фантастика мене не цікавить взагалі, а сучасні міські романи, успіх яких побудований на суміші матюків, рефлективним описам кризи само ідентичності та описів сексуальних та наркотичних пригод – це весело, але мене не чипляє. Я і сама так можу. Сучасні українські письменники не дають мені відчуття причетності до сучасного світу, його світогляду, хоча є і винятки, як Андрухович або Шевчук. Тим більш, вибір невеликий і порівняти масиви вітчизняної літератури з західними складно. Намагаюсь не пропускати цікавих новинок.
Не можу сказати, що щось вплинуло на мене вирішальне, але в свій час з задоволенням читала твори Винниченка та Коцюбинського. 
-Пам‘ятається, коли ти була редактором „Молока”, це він період його взлету!.Іноді читаю твій інертний щоденник.Вражає! Не було думки зайнятись писаниною серйозніш? Адже щось доносити до читача не нове для тебе, тим паче з таким хистом! Чому б присвятила свою першу книгу?
Час покаже. Поки чукча читач
-Чи зміниться колись стиль Крихітки Цахес?Тобто тема кохання витісниться якоюсь абстрактною назавжди.
Час покаже 2.
-Певно кожна пісня має свою історію? Адже для автора(а ти все таки виступаєш автором текстів) звично передавати те, що він відчуває, пропускає через себе, штучності там менш
Ну одну історію або 10 історій, не так важливо, головне, щоб ідея була передана вірно і так, щоб резонувала з слухачем. Я за непідробність в музичних текстах. Якщо автор не може похвалитись щирістю емоції, текст принаймні має захоплювати ритмічними малюнками або римованими знахідками. Хоча, справа смаку.
-Чи заспіває Крихітка Цахес російською мовою, якщо це буде гарантувати вихід на широкий ринок чи співати українською буде „немодно”?
Навряд. Я росіянка, це моя рідна мова, тому, якщо я заспіваю російською, мені не доведеться нічого в собі зраджувати, але навряд.
-Розповідай, які наполеонівські плани ховаються в голові крихітки на найближчий час?
Не пам’ятаю, щоб Наполеон ділився з кимсь своїми планами. Просто спостерігайте і слухайте нашу музику.
-У тебе є якась божевільна мрія?
Сподіваюсь, ні. Не дуже люблю загравати з здоровим глуздом.
-Гадаю, охочих сфоткатися з тобою чи взяти автографа більш, ніж достатньо. Чиєю прихильницею можеш себе назвати ти, у кого б взяла автографа з задоволенням?
Не займаюсь збиранням помальованих зірками папірців, але якщо мені знадобиться підпис урядовця на важливих документах або симпатичного хлопця на паперах в Загсі, то я собі раду дам.
