Сергій Батурин: "Для більшості література України закінчилася на Загребельному і Мушкетикові!"

- Пане Сергію, розкажіть, будь ласка, що за книжки Ви зараз пишете, чого нам чекати найближчим часом?
Пишу фантастичний роман. Умовна, робоча назва - "Легенда-3". А першу і другу "Легенди" уже цього року випустить видавництво "Кальварія".

- На яких книжках Ви "вчилися", тобто, яка література стала поштовхом до Вашої творчости?
Не можу відповісти на Ваше запитання однозначно. Начитався якихось книжок, прокинувся зранку - обана: буду письменником! - зі мною такого не було. Я виріс у родині, де книжку любили і на книжках зналися. Мої  мама і бабуся ( на жаль, вже покійна) - філологи. Домашня бібліотека теж значною мірою формувала смаки: я читав усе, що знаходив на поличках. Сьогодні могли бути "Людолови", завтра - "Три мушкетери", за тиждень - "Ратоборці" Олексія Югова. Свідомо писати почав класі у п'ятому (до того хотів бути військовим). Вплинуло і навчання на філологічному факультеті…
 І ще: мені дуже пощастило з першою книжкою, яку я самостійно прочитав. Бо то був "Острів скарбів". Отже, конкретного "вчителя" я назвати не можу.

- Коли вийшла перша книга і що саме це було?
У 2002 році у "Кальварії". Це був роман "Охоронець". До того були вірші у періодиці у 80-ті.

- Ви працювали в ОВС? Чи книга "Команда" написана "на замовлення"? :)
В "органах" не працював ніколи. Був собі вчителем в одній з київських шкіл. Коли на початку дев'яностих в освіті платити стали якось "Не Так!" J (близько 7 доларів на місяць), а діти мої мали згубну звичку їсти хоча б два рази на день, вирушив я у велике життя працювати приватним підприємцем, масажистом, охоронником - тим, кому платили… Досвіду життєвого набрався - по "саме не хочу". Так що "Команда" - значною мірою твір автобіографічний. Точнісінько таке право на життя мав би, скажімо, роман "Таємниці масажного кабінету" або "Водій кравчучки" J. Так і знайте (про всяк випадок) - копірайт на назви - мій.

- Коли серйозно відчули перші прояви графоманії? :)
Кажу ж - у п'ятому класі. З того часу ремісія була лише раз - у ті саме дев'яності, коли я нічого не писав.

- Де і на кого вчилися? :) Чи думали ще у ВНЗ, що почнете щось писати?
Не тільки вчився, здається, і вивчився - на філолога. Не думав - писав. Звісно, вірші. Друкувала переважно факультетська стінна газета (чи є тепер такі?), у віці 19-20 років з'явилася перша проза.

- У Ваших творах є щось особисте? Тобто, щось з особистого життя, таке, що відбулося лише з Вами і Ви вирішили поділитися цим з читачами?
Хіба що у "Команді"…
Особисто під Доростолом поряд із князем Святославом проти ромеїв я не бився і разом з Марічкою Джурою до Третього рейху не вивозився. А от зради друзів і шляхетність, бузувірство і великодушність - бачив…  Особисте ставлення до героїв, до тексту, певно, є.

- Наскільки мені відомо, одна з нових книжок буде "фентезійна". Чи не складно отак переходити від стилю до стилю, експериментувати? І що наштовхнуло написати фентезі?
Колись ми з головним редактором "Кальварії" Петром Мацкевичем напівжартома домовилися: на один роман історичний - один пригодницький. Сталося, що  я "заборгував" видавництву аж два романи. А якщо "проценти на проценти" підуть? Тому і книжка буде не одна, а принаймні дві - вже і рукописи в "Кальварії", і угоди підписані.
Зміна жанру дає можливість змінити стилістичний регістр і слугує психологічним релагентом. Коротше, хотів і писав: після "OST"-а  - одну "Легенду", після "Українських невільників Третього рейху" - другу, тепер - третю. І відчуваю від того велике задоволення, а про складності відати не відаю.

- Що слухаєте з української музики? Чи часто Вас можна зустріти на концерті?
"Мертвого півня", ВВ… В принципі, не проти Руслани. Один мій друг активно рекламує "Перкалабу". На концертах буваю, але не дуже часто. Скоріше мене можна зустріти у театрі ім. Франка - дуже їх люблю і намагаюся дивитись усі вистави.
А чого Ви не питаєте,  яка українська музика мені не подобається?

- Якого українського письменника можете назвати "культовим"?
Мабуть, Любка Дереша, він же "Культ" написав…J
Як на мене, про "культовість" українських письменників на Батьківщині не йдеться: наклади у 3, 5, хай 10 тисяч примірників не роблять письменника ані відомим у суспільстві, ані здатним на дієвий вплив на суспільство. Спитаймо у сотні перехожих (не студентів Могилянки): кого з сучасних українських письменників знаєте? Та для більшості література України закінчилася на Загребельному і Мушкетикові! Культовості кілька тисяч прихильників не зроблять жодному письменнику.
Отака парадоксальна ситуація, яку я називаю "проґавленим відродженням": повно яскравих, талановитих майстрів, а література і суспільство існують у паралельних світах. Суспільство і держава проґавили нове відродження літератури, принаймні, його початок.
А блискучих авторів у нас багато. Марія Матіос, Василь Шкляр, Юрій Андрухович, той же Любко Дереш… Давайте не робитимемо реєстру, адже він таки дійсно чималенький!

- Що є найбільшим щастям для письменника? Автографи, статистика проданих книжок, переклад на інші мови, літ.вечори? Що саме?
Стан, у якому Пушкін називав себе "сучим сином"! Напише, бувало, якусь класну річ, радіє і вигукує: "Оце Пушкін; оце сучій син!"

- Ви були помічені на "Книжці року" :). Прокоментуйте, будь ласка, як Вам цей захід? Чи сподобався? І, на вашу думку, чи потрібні нам "Заслужені артисти", "книжки року", "телетріумфи" тощо?
Захід не сподобався. У такому самодіяльно-доморощеному вигляді підвищенню престижу книги не сприяє. А взагалі я "за" продовження "Книжки року" - до тих пір, поки, вона існує у вигляді чистої піар-акції і не дає переможцям жодних преференцій та пільг, крім права пишатись: "Я - лауреат "Книжки року!"
Так само і з почесними званнями. Та ж ситуація, що і з депутатською недоторканністю: якби її не було, претендентів би поменшало. Якби почесне звання не несло матеріальних вигід, за ним би не так ганялися. Крім того, цінність почесних звань зазнала жахливої девальвації через тотальне їх роздарювання.

- У Вас така любов з "Кальварією". Скажіть, чому так багато авторів йде шукати щастя до інших видавців і чи не плануєте Ви змінити видавця?
Любов у мене з дружиною. З "Кальварією" - ділові стосунки, що ґрунтуються на порядності, схожому розумінні літератури та приятельській симпатії. Вони завжди виконували свої зобов'язання переді мною - я плачу тим же.
А що, власне, такого надзвичайного у переході письменника до іншого видавництва? Нікого не дивує перехід футболіста в іншу команду чи актора в інший театр! Або журналіста в інше видання. Письменник що, прописаний за видавництвом, як земля Совітами за колгоспом - на віки вічні? Змінюються і автори, і видавнича політика. Розбіглися, то хоч на людях треба згадувати те добре, що з'єднувало, а не те, що розвело.
Щодо зміни видавця. Поки не планую. Проте, якщо з'явиться мій текст, який "Кальварії" не підійде, а інше видавництво його охоче візьме - підпишу угоду без жодних сумнівів.

- Письменник може прожити на гонорари?
Вітчизняний на вітчизняні - ні.

- Як так сталося, що Ви не писали кілька років і чому зараз Вас так "прорвало"?
Так збирав же матеріал для "Водія кравчучки"! А тепер прорвало - за роки вимушеного простою.

- Як Ви можете прокоментувати захоплення книгарні "Сяйво"? Підтримаєте акцію протесту, якщо така буде?
Може, воно і ліберально так робити, але якось не по-християнському... Підтримаю.

- Як Ви гадаєте, чи потрібна Україні смертна кара?
За умисне вбивство - так.

- А яке ставлення до українського ТБ? Чи дивитеся? І що дивитеся?
Дивлюся без фанатизму. Люблю "Документ" Юрія Макарова - так його втулили на дев'яту ранку, коли всі на роботі. Поміняли б з "Не родись красивой"  місцями - от було б добре!

- Як зустріли весну? :)))
 Ні в кого не закохався.

- Ну і на останок, побажайте щось нашому сайту.
Зичу наснаги.