КБ: конструкторське бюро звуку чи Крадений Бульдозер

Експерименти завжди приваблюють. Тим більше, в мистецтві. Бо, на відміну від науки, нема чітко визначених критеріїв оцінки, що не заважає в мистецтві використовувати останні досягнення науки. Йдеться про електронну музику. "Електронікою" називають все розмаїття музики, що створюється за допомогою комп'ютера або всіляких електронних приладів. В цьому випадку все, що обмежує митця - його власна уява.

Ті, хто цим займаються, вважають це просто мистецтвом. За кордоном демонстрація подібної музики може супроводжуватися дивними процесами та містичними обрядами. Сучасні технології дозволяють робити що завгодно: записувати шелест трави чи жужання комах, трансформувати звуки, викладати інформацію за допомогою ультра та інфразвуку. Це лякає і, водночас, притягує, як усе нове та невідоме. В нашій країні ще не дійшли до того, щоб зомбувати людей музикою і навряд чи скоро дійдуть. Але експериментальна електронна музика вже існує. Представником цієї течії є авангардний (бо перший серед наших, а можливо й не тільки) проект Крадений Бульдозер.

Дивна та дуже незвична музика. Іноді стає справді страшно. На довге та безперервне прослуховування пересічної людини не вистачає, але слухати все одно цікаво. Практично не можливо передбачити в який бік просуватиметься звук та сюжетна лінія власних асоціацій.
Перші треки були створені та загублені ще у 2001, а помітно рушила справа наприкінці 2002 року. Зараз, майже наприкінці 2003 року лейбл "Квазі поп рекордз", що підтримує саме експериментальну музику, готує видати перші два альбоми проекту. Батько-засновник та єдиний діючий митець Краденого Бульдозеру Анатолій Ульяновв цей час вже створює п\'ятий.
Він погоджується докладніше розповісти про свій проект.

Мені цікаво, взагалі, з чого почалося, коли виникла ідея цим займатися?
Просто я за собою почав слідкувати. Ходиш по вулиці, десь сидиш в кафе. Почув наприклад, як хтось поставив склянку, хтось щось вронив і це все якійсь певній момент почало викликати в мене певний ритм, подобатись почало. І хочеться щось зробити.
На момент створення Краденого Бульдозера я займався зовсім іншими проектами, це було хобі для мене.. Потім мене підтримали друзі і це пішло так як щось більш-менш серйозне.

А до цього займався музикою? То були якісь музичні проекти?
Ну так, це не було щось таке серйозне. Взагалі хіп-хоп культурою займався. Просто в якійсь момент відчув, що дуже вузько в тому жанрі працювати. Це не та музика, в якій можна експериментувати.
У нас нема таких музикантів, які б саме експериментували. Експерименти у нас закінчуються.... ну з оркестром зіграли - і це великий експеримент.
Хотілося б цим зараз займатися, тому що я навіть не сприймаю це як музику. Це більше як мистецтво для мене.

Тобто широке поняття мистецтва? Чим це відрізняється від музики, більш загальне?
Може бути, банально сказати, але те що відбувається зараз у музиці це теж бізнес. Тобто це саме виробничий процес. Те, що я роблю з Краденим Бульдозером, це не андеґраунд, я не хочу сказати, що це якійсь маргінальний гурт, в якому все це "попса умрі", все пофіг. Просто це в першу чергу для мене мистецтво, це вивчення анатомії звуку, праця з цим звуком, який навколо нас. Цікаво в усьому є ритміка, мелодія, музика. Я з ними хочу працювати.

Цікавий сам процес створення музики на комп'ютері... Як він відбувається?
Ну знаєш, в кожного по-різному взагалі. Просто комп'ютер зручний, як інструмент він. Вся техніка дуже дорого коштує. Щоб електронному музиканту почати працювати на тому рівні, на якому це робиться в усьому світі, це дуже багато коштує, навіть дорожче, ніж просто гурт створити там. Тому зручно користуватися якимись програмами. Я не люблю надто складні програми. Люблю звичайні використовувати, тобто сідаєш і на комп'ютері все це робиш.
Бульдозер не побудований на аналоговому звуці, це не класичний варіант, коли щось там грається на синтезаторах, це мені не потрібно, я працюю з саме цифровим звуком, з семплами. Це болюче питання. Люди розуміють, починають казати "ну семпли, це щось там таке ..."
...Вкрав
вкрав, ось. Я не знаю, хто в нас на Україні професійно займається записом тих сем плів, що мені потрібні. Тобто дуже важко записати як птах пролетів чи щось впало, багато треба працювати з тим шумом.

З новин на сайті Краденого Бульдозера (http://www.bulldozer.com.ua/) я зрозуміла, що вже хтось збирається видавати і не просто так а з усіма наворотами...
Є офігенна контора Квазі Поп Рекордз. Це мистецьке об'єднання - лейбл, який видає малотиражки. Лише раритетні видання з обмеженим накладом... переважно до приватних колекцій, або до справжніх прихильників музні. У Квазі Поп до всього виключно мистецький підхід. Диски у мішечках, всякі коробочки, целофанчики, фантікі, бульбашки та чоловічки... Навіть "страшниєєє насікомиєєє" посушені в дисках поклеєні...Кльово, одним словом.
Але, я взагалі-то не проти видатись на якомусь Юніверсал Мюзік (посміхається)..шоб "кожному гуцулу, по Хамеру!"
Це не продається в крамницях, лише через Інтернет.

Скільки альбомів вже існує?
Перший альбом "Гойдалка, на якій померла Катерина", саунд-трек до книги Карпи "Полювання у Гельсінкі", потім третій - це "Млин ліпших людей". Його я намагався зробити більш зрозумілим для людей, яким подобаються рухи. І зараз я допрацьовую п'ятий альбом. Я просто сам жахаюсь над тим, як іде увесь цей процес. Тому що я не обмежений записам на студії. Мене ніщо не гальмує. Я просто сідаю і роблю це. Зараз вже буду гальмувати, тому що я вже починаю з вокалом працювати.

Як ти підбираєш назви до композицій?
(ось деякі з них "Изнанка мозга", "Мантра немого червя", "Паника женщины осознавшей старость", "Поезд, бесы и веселый мандарин", "Церковь и умираючий скрипач", "Ушные раковины", "Лес и мухоморные пришельцы", "Голоса мертвих посетителей борделя Мисс Гордо", "Шизофобия", "Тараканы под корой головного мoзга")
Взагалі-то я з повагою відношуся до слухача, тому роблю якийсь образ, який можна розуміти асоціативно, самому можна надавати якесь значення. Зараз ера постмодернізму - кожна інтерпретація має право на існування. В мене виникає якійсь образ - я його називаю. Є треки, в яких є певна ідея. Наприклад, "Паніка жінки, яка усвідомила старість" - це концептуально, я продумую, як ця жінка може це переживати, думаю, як це передати музикою. Це вже концепція. А от здебільшого я роблю образ - до нього якась текстова підписка, яка трохи наштовхне на цей образ. А його трактування, розуміння - це вже зробить слухач, тому це має бути якась співтворчість. Це є не поп-музика, де треба сприймати слухача, як м'ясо, якому потрібно все пояснювати. Він сам може все розуміти, не потрібно нічого пояснювати, люди самі все розуміють, принаймні ті, для кого це робиться.

А наскільки це небезпечно може бути для людини? Багато людей бояться що така музика може вплинути на психіку, на свідомість... їх зазомбують, кудись пошлють...
Я думаю, що це може певним чином впливати. Коли роблю свою музику, не вкладаю в свій трек задачу, щоб всі люди принесли мені гроші. Іноді застосовую певні штуки, які впливають на певні струни. Наприклад, я про "головний біль" робив трек і намагався зробити так, щоб воно хоча б неприємне для голови було. Першою задачею було зробити так, щоб я не міг це слухати. Але я зміг слухати. Це може бути небезпечно, але не треба того боятися з українськими музикантами. Я не думаю, що у нас є такі сектанти. Гадаю, у нас це може бути саме несвідомо. Тобто музикант це створив і не знав.
В мене просто асоціативна музика. Я створюю для того, щоб людина слухала і в неї виникали якісь образи. Слухаєш і починаєш думати про щось своє, якщо ця музика до того сприяє - це добре. Я не хочу жодним чином нав'язувати якісь свої емоції, нікому це не потрібно. Я не вкладаю своє життя і автобіографію в свою музику. В цій музиці весь світ, а не маленька срана людинка (то я про себе)...

Як люди сприймають твою творчість?
Здебільшого, добре.
Погано, коли це розуміють, як епатаж. Це не епатаж.
А ще мене дратує коли питають "що ти вживаєш?" Це дивно. Ніби людина, якщо вона тіпа не покурить чогось, не пожує мухоморів, то цього не зробить, а тим паче не зрозуміє. Вона обов'язково має бути наркоманом, така логіка? Тобто, якщо я роблю щось незаурядне - я обов'язково маю бути якимось уєбаном чи псіхом.
Я б хотів, щоб люди, які слухають, зрозуміли одну річ. Кожна людина унікальна, в кожній людині закладена велика енергія, великі потенціали. Кожна людина може бути митцем, бо в нас закладений певний внутрішній Бог. Не в релігійному трактуванні слова, а як певна наденергія. Кожна людина може породжувати якісь образи, створювати. Кожна людина може творити, і я намагаюсь робити все співтворчо. Я хочу, щоб людина, яка мене слухає, співпрацювала, і я не хочу працювати самим, я не хочу, щоб моя музика була егоїстичною, я хочу, щоб це була частина того, що робить слухач, бо то є цікаво. Тому що слухач, це сам музикант. Навіть слухаючи він робить мою музику.

Над чим зараз працюєш?
Головна мета зараз - створити діючу творчу промо-агенцію, яка б змогла розповсюджувати інформацію, щодо правильних експериментальних музик. Також ця секта має об\'єднувати митців. Перший крок вже є - сайт http://www.bulldozer.com.ua/izgjeck//". Там усьо є по цих борщах.