Лариса Денисенко: "Пишу на туалетному папері, звісно, якщо в клозет взяла із собою ручку".

Лариса Денисенко - ще одна чудова письменниця, яка творчо відкрилась завдяки "Коронації слова". В 2002 році тоді ще дилетанка отримала гран-прі в номінації "Роман" навпіл із письменницею Марини Гримич. Денисенко друкувалася в "Кальварії", тепер - в "Норі Друк". Письменниця виділяється багатоманітністю й реальністю вигаданих сцен та образів.- Пані Ларисо, напишіть, будь-ласка, коротко про свою творчу біографію.
Починала з патріотичного матюкливого віршика на тему Вітчизняної війни, потім були казки про людей та речі, веселі студентські вірші, карикатури на друзів та себе, - власне, всі мої видані тексти "Забавки з плоті та крові", "Кавовий присмак кориці", "Корпорація ідіотів", "Танці в масках" та "24:33:42" - в чомусь і залишаються трохи карикатурними творами про мене та інших людей.

- Чи багато часу проводите в інтернеті? Які інтернет чи друковані видання читаєте?
Я активний користувач Інтернету. Щоденно щось досліджую та читаю. Дивно, але ще в 1997 році Інтернет для мене обмежувався лише бібліотечними ресурсами, а вже потім, "накривши" ком'ютерників, що бавилися в чаті, я дізналася, що є багато інтерактивних розважалок, в яких балакучим людям можна брати участь і відпочивати, працюючи. Я дуже багато читаю, до того ж - різного, тому немає сенсу все це перераховувати. Останнім часом з того, що запам'яталося, можу назвати форум американських правників, де під час обговорення питання смертної кари, правники, які виступали проти смертної кари, після жвавої дискусії пообіцяли підвисити за яйця тих, хто висловлювався "за", а також якийсь жіночий форум, де дівчата обговорювали, що чоловіки люблять, щоб їм говорили під час сексу. Я нареготалася.

- Яким музичним стилям надаєте перевагу? Чи є улюбленці серед українських виконавців?
Я дуже люблю джаз і будь-яку етнічну музику. Мені не важливо українська вона, наприклад, чи кубинська, це завжди насолода. Де б я не мандрувала, я завжди купую диск етнічної музики. Зараз із задоволенням слухаю диск Аби МС та Тані Радостєвої New Inspirations from Ukrainian Folk Songs. Неймовірно. Люблю слухати "Океан Ельзи", "Мандри" та "Пятnizza".

- Пишете на природі пером по паперу чи вибиваєте на клавіатурі? Чи пишуться твори під музику?
Я пишу усюди. Якщо я побачу щось смішне в туалеті, а там частіше буває щось смішне, ніж щось сумне, я пишу на туалетному папері, звісно, якщо взяла із собою ручку, хоча в туалеті природніше писати чимось іншим. А якщо без жартів, користуюся комп'ютером, втім коли в мене немає його з собою - а трапилося чи побачилося щось надзвичайне - занотовую на папірці, які часто гублю, а потім знаходжу в несподіваних місцях, чи хтось з моїх друзів знаходить. Нещодавно телефонував приятель, який знайшов в кишені своєї дублянки (здавав у чистку) мої нотатки. Він їх злякався спочатку, подумав, що вклав їх йому невідомий маніяк. Дуже зрадів, коли збагнув, що маніяк йому відомий.

- Частина відомих митців виступають за сучукрліт без матюків. Як особисто Ви ставитеся до матюкацій в мистецтві?
Якщо це талановиті матюкації або вони є невід'ємною рисою образу героя - я нормально до цього ставлюся. Гарно матюкатися це мистецтво, на мій погляд. Коли ж матюки засмічують текст - мені це не подобається. Тобто коли в мене не виникає питання "навіщо?", я вважаю, що матюкацію вжито доречно.

- На книжковому ринку відчувається дефіцит дитячих авторів. Чи не пробували написати якусь дитячу історію?
Для дітей писати надзвичайно важко. Дуже легко скотитися або до цукровості, якої я терпіти не можу, або до чогось незрозумілого дітям. Я із захопленням ставлюся до дитячих письменників. Туве Яссон, Астрід Ліндгрен, Всеволод Нестайко, Леся Вороніна - вони творили та творять дивовижні світи для дітей. В мене якраз зараз відбувається спроба писати для дітей, а саме: для дитячого журналу "Соняшник", головним редактором якого є чудова Таня Щербаченко. Я буду надавати поради, як поводитися з батьками, щоб вони не пошили дітлахів у дурні. А ще виписується невеличкий цикл історій про кумедну істотку Шушу та його приятельку ворону Гагу, цих чудасіїв вигадала прекрасна київська художниця Таїсія Afinskaya. Подивимося, що з цього вийде.

- Чи "фестивалить" Лариса Денисенко? Літо - час найбільших українських фестивалів (Шешори, Тарас Бульба, Країна Мрій тощо). Чи відвідуєте такі мас.тусівки?
Я не можу назвати себе фестивальною людиною, хоча якраз завтра хочу піти на Країну мрій, побачити друзів, попити пива на травці, вигуляти вишиванку. З усіх фестивалів більш менш регулярно я буваю на "Молодості" та джазовому фестивалі в Коктебелі. Оскільки я дуже багато спілкуюся, відпочивати я люблю більш усамітнено.

- А як зазвичай проводите вільний час?
Насправді для мене не існує такого поняття як "вільний час". Вільний від чого, від життя? І чому час, який віддано роботі, зветься невільним? Якщо цікаво працювати, це - вільний час. Якщо працювати треба себе примушувати - слід кидати це, змінити одну роботу та іншу. А обов'язки бувають як під час праці, так і під час відпочинку. Я люблю писати, досліджувати будь-яку тему, заводити файл на нову справу, спілкуватися з друзями, реготати над різними речами, плавати, дивитися на воду, навіть з під крану, співати п'яні пісні і багато чого іншого.

- "Корпорація Ідіотів" - це 100%-во вигадана історія, чи, все ж таки, такі кумедні ситуації з власного досвіду?
"Корпорація ідіотів" - це стовідсотково вигадана історія, де все - правда;)

- Читав, що на Коронації не повірили, що Ви... - жінка, точніше, що цей твір написала жінка. Чи важко писати від чоловічого роду?
Так, члени журі думали, що "Забавки з плоті та крові" були написані хлопцем-студентом, тому дуже здивувалися, коли побачили мене - далеко не хлопця і не студентку, а жінку бальзаківського віку. Не знаю, чого їм так здалося, текст написаний від імені як жінки - Міри, так і чоловіка - Еріка, мабуть, образ чоловіка було продемонстровано більш переконливо. Коли в моїй голові з'являється текст, я відразу бачу, хто буде "ротом", і якщо це - чоловік, я пишу від імені чоловіка, якщо жінка - від імені жінки, якщо з'являються два "рота", я пишу від імені і чоловіка, і жінки, я люблю дивитися на ті самі речі різними очима. Декому знається, що в мене це виходить переконливо, дехто каже, що в мене це не виходить. Я над цим не замислююся, я йду шляхом свого персонажу, мені це цікаво, він для мене живий, я намагаюся вкласти в нього свої відчуття та спостереження, сприйняття його чи мене як автора соціумом мене мало обходить. Намагаюся писати відверто. А відверто писати не важко, не важливо говориш ти від імені жінки, або чоловіка, важливо: не фальшувати.

- Поділіться секретом успіху на Коронації Слова.
Тут мені зовсім нема чого сказати, тому що я випадково взяла участь в цьому конкурсі, несподівано перемогла, посіла разом із Мариною Гримич перше місце, і далі відповідно до умов конкурсу не мала права більше брати в ньому участь. Коли я писала "Забавки" я просто не могла зупинитися, цей текст написався дуже швидко і легко, і перед написанням я не "вивчала ринок", тобто не шукала і не читала творів тих, хто переміг в Коронації. Мені цікаво було створювати забавковий світ, займатися процесом писання. Я цілком випадковий коронаційник. Одне хочу додати, маючи досвід конкурсанта та члена журі, - на "Коронації слова" все відбувається чесно.

- Чи будете брати участь в інших номінаціях, як то пообіцяв Кокотюха? (п'єса, кіносценарій)
В 2004 році я надіслала на Коронацію слова п'єсу "Посібник з полювання на дідусів", яку встигла написати, коли вдавалося перепочити від революційного процесу, п'єса стала лауреатом. Мала намір написати нову п'єсу цього року, але не вистачило часу, думаю, що цей задум рано чи пізніше я реалізую.

- До речі, кожному письменнику властиво рекламувати своїх друзів :). З ким із українських авторів товаришуєте?
З усіма письменниками, з ким я встигла познайомитися, бо я не часта гостя на літературних тусовках, як мені здається, я в чудових стосунках. Я не конфліктна людина і до того ж люблю людей. Моя подруга - Ірен Роздобудько, протягом дня ми обмінюємося кількома листами по електронці, часто бачимося, я дуже рада, що ми стали подругами. Товаришую з Світланою Поваляєвою, з якою ми можемо годинами реготати над якимось казна-чим до сліз; з Андрієм Кокотюхою, з ним ми також годинами можемо співати пісню про танкистів; Наталкою Очкур, тонкою містично-романтичною натурою. З кумедною Мариною Медніковою ми подолали шлях до печер Василіанського монастиря і відбулися легким жахом в місцевій маршрутці.. З інтелігентнішим Андрієм Курковим ми весело співали пісні міського фольклору майже весь шлях з Львову до Києва.

Нещодавно я познайомилися з Мариною Соколян, дуже хотіла з нею познайомитися, і не жалкую, вона - фантастична дівчина з чудовим почуттям гумору. Те саме можу сказати про поеток Женю Чупріну та Татіану Комарову.

Наші письменники - цікаві та приємні люди, правда. Толя Дністровий - це неймовірний персонаж, Сергій Пантюк, Олесь Ул'яненко, Сергій Жадан. Іван Андрусяк так виголошує дитячі вірші, що миттю перетворюєшся на дитину. Марина Гримич, Марічка Матіос та Леся Вороніна вражають почуттям гумору та легкою вдачею. Фантастичний нарід.

- І, якщо відійти від реклами :), які твори вразили за останній рік?
Чарльз Буковські "Найвродливіша жінка в місті"; Карсон Макалерс "Відображення в золотому оці"; Майкл Канінгем "Будинок на краю світу"; Ірен Роздобудько "12 або виховання жінки в умовах непридатних для життя"; Світлана Поваляєва "Орігамі", Леонід Кононович "Тема для медитації".

- Чим викликана зміна видавництва? І чому саме "Нора-Друк"?
Тим, що видавництво "Нора-Друк" засновано в день мого народження, а я дуже забобонна;) Людині потрібно час від часу мінятися самій та міняти щось в своєму житті.

- Якби довелося обирати між юриспруденцією і письменницькою діяльністю, що б обрали?
Мені більше подобається щось додавати до того, що вже є, наприклад, режисуру, ніж здихуватися чогось.

- Чи вболівали за збірну на мундіалі? На майдані чи вдома? :)
Вболівала. Останній наш матч дивилася на Чорному морі, здивувала росіян знанням українського гімну, вони свого не знають. Думала, що без бійки не обійтися, тому що вони не коректно поводилися, але потім вони зрозуміли, що нас - такі да - багато, і ну нас куди подалі, заспокоїлися і навіть висловили співчуття. Що підтверджує правило: хай не якістю, а - кількістю, але візьмемо своє!

- А самі спортом займаєтесь/займались? Яким саме?
Я займалася багатьма видами спорту. Найбільшого успіху (кандидат у майстри спорту) досягла у плаванні та великому тенісі.

- Що побажаєте нашим читачам? :)
Кохати та читати, частіше сміятися, але не дозволяти нікому робити з вас посміховисько.

Фото - nessa