Лілія Мусіхіна: «Природа – це основа всього»

«...Людина – частина природи. Ми всі перебуваємо у певній єдності і взаємозалежності, навіть коли видається, що зв’язку немає»

– Лілю, вітаю із виходом перших книг! Схоже, 2012-й рік став для Вас особливо натхненним і подарував статус письменниці?
– Рік був «робочим» і важким. Врешті, як і усі. Роботу не припиняю, до друку ж поздавала тільки окреме з того, що було написано. Багато матеріалів ще «в процесі». Я досі трохи соромлюсь статусу письменниці.

– Вже видані книги є підсумком Ваших етнографічних напрацювань чи роботу ще продовжуєте?
– Робота триває. Є багато питань, які мене хвилюють. Які «болять». Врешті, це вже не зовсім етнографія. Я навіть не знаю, як це назвати. Думаю, пізніше розберуться, що це таке. Коли наважусь на публікацію.

– Зокрема у видавництві «Навчальна книга – Богдан» з’явилася Ваша книга «Магія гір. Чарівне в житті гуцулів». Скільки часу Ви працювали над нею?
– Матеріали збирала довго. Написала швидко. Так само швидко, до речі, напився і «Звірослов», якось на одному подиху.

– Що лежить в основі методу польових досліджень? Чому для своєї праці обрали саме його? У чому переваги, цінність цього підходу?
– Це найчесніший метод вивчення народу,його менталітету. Йти до джерел і пити з них на місці воду, це зовсім не те, що черпнути кухликом з відра. Хоча вивчаю та аналізую, в силу своїх скромних можливостей, і опубліковані вже матеріали.

– Що приховують від навколишнього світу Карпатські гори? Чи легко і чи усім довіряють вони свої таємниці? Чи вдалося Вам сповна пізнати їхній дух, їхню магію?
– Сповна – ні. Це, мабуть, не вдасться нікому і ніколи. Ми можемо лише наблизитись. Та й багато чого викривлює наш менталітет, наше розуміння тих чи інших явищ. Наше мислення та мислення людини з міфо-поетичним світоглядом, з елементами природнього паралогічного мислення неможливо, мабуть, осягнути до кінця. Проте я спробувала наблизитись на найкоротшу доступну мені дистанцію.

– Що ж лежить в основі української, і зокрема, саме гуцульської магії?
– Природа – це основа всього. Людина – частина природи. Ми всі перебуваємо у певній єдності і взаємозалежності, навіть коли видається, що зв’язку немає.


– Нерідко сьогодні слово «магія» викликає то острах, то недовіру… Що ж насправді слід розуміти під цим поняттям?
– Первісна форма діяльного освоєння світу, що базується на міфо-поетичному світогляді людини з елементами паралогічного мислення. Щодо чортівні зі скляними кулями – це не до мене.

– А як же виглядають українські чаклуни ХХІ століття?
– Чаклунів у голлівудському розумінні немає. І, мабуть, ніколи не було. Є носії певних прадавніх знань та умінь, що базують свої практики на певних принципах та законах. Якщо питання про них – це звичайні люди, які, до речі, чаклунами і магами себе не називають.

– Чи Вам особисто доводилося брати участь у магічних дійствах?
– Я була присутньою при проведенні деяких магічних дійств. Часом фіксувала це на електронні носії.

– Наскільки можуть древні звичаї, традиції гуцулів знайти своє втілення у сучасному, такому урбанізованому світі?
– Вони проливають світло на основи наших вірувань, на коріння традицій. Знаючи такі речі, думаю, ми краще розумітимемо один одного. Мені здається, саме у традиціях, навіть не стільки традиціях, скільки в обрядах та ритуалах виявляє себе душа народу.

– Як, на Ваш погляд, мешканцям Карпат вдалося вберегти і свій внутрішній колорит, і світ своєї магії? У чому тут таємниця?
– Значною мірою відіграла роль ізольованість від навколишнього світу.

– Звідки черпає корені древня українська культура, сповнена містично-таємничих дійств? А у чому її виняткова самобутність?
– Це складне питання, над ним ламають голови сотні спеціалістів і однозначної відповіді на неї, мабуть, і нема… Мені здається, територія України – це великий котел, де з різноманітних етносів та субетносів зародились ми. Кожен із народів, вливаючи свою кров у наші вени, тобто у вени своїх нащадків, перелив нам елементи своєї культури, свого менталітету, світогляду.

– Чи вірите Ви у магію слова?
– Я живу в словах. Я знаю, що порядок літер, порядок слів, порядок речень дозволяє створювати картини, передавати найтонші відтінки почуттів, переживань. Як я можу не вірити в реальність цього?

– «Магія гір», «Магія українців устами очевидця», «Золотий корінь» – неповторні, унікальні видання для читачів різного рангу й віку. Як би Ви самі назвали жанр, у якому працюєте?
– Не знаю.Я просто пишу. В першу чергу для себе, щоб самій в цьому розібратися… Є питання, я починаю шукати відповідь. Так щось виходить. Але книга – не самоціль. Самоціль – пошук. Я ще змалку звикла думати «на папері», тобто записувати свої думки – мені так легше. До того ж, тоді мозок може опрацьовувати більші масиви інформації, менше забуваєш, можеш бути точнішим у судженнях.

– Поділіться, будь ласка, своїми творчими планами.
– Зараз видавництво «Богдан» готує до друку «Звірослов». Бачила ілюстрації Ростислава Крамара – радію, як дитина! Дякую своєму золотому редакторові Ані Осадко, чесному і справедливому критикові Тані Риженко, авторові обкладинки Павлові Калині, науковому редакторові Вікторові Косаківському. Без усіх цих людей моя праця була б нічого не вартою. А ще низько кланяюсь своєму народові – мудрому і щедрому.Розпрацьовую зараз ще кілька тем, але про що вони – секрет.

Розмовляла Валентина Січкоріз