Міхуїл: якщо тобі кожен день показують щось похмуре, то ти і сам стаєш похмурим.

В минулому році Україна святкувала 15-річчя своєї незалежності, святкувала 2 річницю помаранчевої революції, якщо бути точним, то обидві події були «неповноцінними». Особливо це стосується останньої події, гучних заходів не було (як під час святкування першої річниці) та й самі люди не були зацікавлені у тому святкуванні. Країна так чи інакше розвивається, музика розвивається. Про незалежність, культуру, музику, святкування ми вирішили спитати у людини, яка безпосередньо пов’язана з організацією святкувань і музикою, себто складовою тої ж культури, у людини від якої ви наврядчи б почули подібне раніше, у фронтмена київського панк-гурту «Абздольц» Михуїла.

Чим для тебе є наша центральна площа, Майдан Незалежності?

-  Я не дуже люблю знаходитися в цьому місці, там дуже багато людей, вони знають про це місце, як про тусовочне. Там завжди неспокійно, я люблю десь в спокійному місці або центрі міста, але кожен раз знаходити там нові місця і там, наприклад, відпочивати. А Майдан і Хрещатик створений для того, щоб там відпочивала велика кількість людей, ну саме в вихідні і розпиття там спиртних напоїв. І ввечері там взагалі небезпечно знаходитися, в центрі міста. Коли я переїхав із Фастова в Київ на навчання, мені було там цікавіше, але я переріс любов до Майдану.

Ти народився в Радянському союзі. І які ти відчуваєш зміни на краще, на гірше протягом років?

-  Я був у Радянському союзі ще малий. В дитинстві я не цікавився політикою, щось знав, але як жив так і жилось. Дитинство провів у селі і коли тут починались ці перетьоркі, банди, то я цим часом збирав гриби. Потім ситуація в країні стала більш стандартною.

А в плані музики?

-  Трошки. Я бачу розвиток української музики десь роки два. Більш стало української мови, деякі гурти переходять на українську мову, і нарешті і нарешті в українському шоу-бізнесі потреба в молодих гуртах, але є маленький відсоток, який показують по телебаченню, можна поставити на радіо. А з Радянського союзу залишився російський рок, який можна так само почути на Хрещатику кожен вечір, це мене трошки дратує. Вони не несуть музичності, а несуть лише текстові теми і це все дуже сумні теми. Про алкоголь, про те як у нас все погано в житті, які ми всі бідні і нещасні. А хочеться стверджувати більш якісні приємності життя. Коли в нас буде багато музичної інформації, яка дарує радість людям, то буде багато радості. Бо всі люди слухають музику, а якщо тобі кожен день показують щось похмуре, то ти і сам стаєш похмурим.

А як ти відносишся до державних свят, зокрема до Дня незалежності?

-  Є піднесення. Я завжди хотів і зараз стверджую, що Україна має бути самою крутою державою. І звідси не їду, хоча можу, всі мої родичі живуть в Іспанії. Всі мене туди тягнуть, але мені там нічого робити. Ну буде якась робота, але то не цікаво. А тут «життя», тут народився, мені цікаво тут займатись музикою, мати багато друзів. Прагну, щоб Україна перетворилась на нормальну, гарну країну, де б я жив із задоволенням.

А що ти намагаєшся робити, щоб в Україні все ставало краще?

-  Займаюсь музикою, приблизно з 1998 року. Ми створюємо веселу музику, щоб усім було приємно. Створюю передачі на радіо. В Україні дуже жорстко з форматом, тобто всі радіостанції мають свій формат і свою музику, тобто музику попсової направленості, це дуже важка ситуація, бо людина може виховуватися лише в одному музичному напрямку. Навіть глухі люди відчувають музику. Теле- радіоформати не дають вільно дихати рок-музиці, а це така музика, яка твориться людиною, коли, наприклад, грають на скрипці. А у на все направлено на «неживу» музику. Тому я створюю передачі, веду «живі» рок-концерти. Збираю цікаві гурти, знаходжу їх і ставлю у своїй програмі на радіо. Це одна така проста справа, яку я можу робити без своїх серйозних затрат. Але я від цього нічого не маю, майже не заробляю.

А що ти скажеш про розвиток української мови?

Я за освітою юрист і знаю, що одна з умов правової держави, це культура мови, тобто українці мають знати і спілкуватись державною мовою. Треба створювати багато україномовних музичних колективів, щоб вони були розкручені, щоб люди слухали україномовну музикую Тоді з’являється пласт української мови, культури. На даний час у нас не правова держава.