Оргія святенників. На підтримку Олександра Володарського

Олександр Володарський — художник-акціоніст із Луганська, також він веде свій популярний блог у мережі. Вдень 2 листопада Володарський разом із анонімною партнершею прийшли під будівлю Верховної Ради України, роздяглися й зімітували статевий акт. Перформанс мав назву «Їбіться за Національну експертну комісію з питань суспільної моралі!». Акція мала на меті (цитую інтернет-петицію на підтримку Олександра) «привернути увагу суспільства до нетерпимого стану масових порушень прав людини в Україні, що мають місце як внаслідок ганебного законодавства, так і завдяки бездарній та непрофесійній роботі Національної експертної комісії з питань суспільної моралі». 

Хлопця затримали за статтею 296-2 Кримінального кодексу України «хуліганство, вчинене групою осіб». 4 листопада в Печерському районному суді відбулося засідання з приводу обрання міри запобіжного заходу. Було вирішено тримати Володарського під вартою протягом двох місяців під час слідства.

Оголене тіло на публіці бентежить людське око. Надто ж два оголених тіла. Тим паче, коли вони щось імітують.

А ось де знайти пристойні означення для розбещеності наших чинуш? Ці двоє лише тихо, недовго і безпечно побешкетували під одним із найбільших будинків розпусти в Європі. Ті ж, проти кого протестував Володарський із «групою осіб», нічого не імітують: політико-чиновницька братія просто ѓвалтує країну. Нахабно, агресивно, без жодних докорів сумління, щодня.

На тлі оргії, котра триває (з перервами на відпустки) у згаданому домі під куполом, а також у кабмінівських приміщеннях через дорогу, вчинок молодих людей здається невинною дитячою забавкою. Однак збоченцям-викопосадовцям мало того, що вони накоїли у політиці, економіці, правосудді тощо: вони тепер ще й культуру взялися регулювати. Для чого, власне, й завели вищезгадану комісію. Яка невідомо від чийого імені, але отримуючи зарплату з наших податків, бере на себе право вирішувати, що нам дивитись або читати.

Вчинок Володарського у такій ситуації — цілком логічний і доволі стриманий жест. Та й, за великим рахунком, у ньому немає нічого надто радикального. У країнах західної демократії, долучитися до яких ми так прагнемо, подібні «оголені» акції — справа звична. Відбуваються вони для того, щоб привернути увагу до певних проблем — на наш погляд майже іграшкових. Вітчизняні негаразди набагато страшніші. Про них варто криком кричати — але суспільство навіть крику вже не чує. Що ж тоді лишається?

Розрахунок Володарського і його однодумців виявився більш ніж точним. Із першого ж дня репресивна машина почала робити з луганського блоггера справжнього героя. Вже зрозуміло, що покарання за вчинок, який не нашкодив нікому, буде максимально жорстоким. Два місяці ув’язнення до суду, як небезпечному злочинцеві, відмова приймати передачі з теплим одягом, спроби інформаційної блокади мали діаметрально протилежний ефект. Тиждень тому Олександр був самотнім диваком, нині ж у нього тисячі прибічників, і їхня кількість зростає. Вчора відбувся пікет під будівлею Лук’янівського СІЗО, сьогодні — акція «Трусливое чтение» перед входом в МВС у Києві. Чим сильніше тиснутиме держава, тим більшою буде протидія. І це правильно.

Адже диктатури починаються по-різному, дуже часто — з базікання професійних святенників про порушення суспільної моралі. Можна було б ставитися до цього як до кумедних непорозумінь, але діяльність горезвісної «комісії» схожа на перевірку суспільства щодо сприйнятливості до режиму твердої руки. Поки що — заборонами фільмів (у тому числі створених режисерами зі світовим ім’ям) та книг вітчизняних авторів. Суспільство це спокійно ковтає. Нападають на книжкові презентації, спалюють арт-галереї. Суспільству байдуже. Наразі вже маємо новий етап — ув’язнення тих, хто з тієї осуспільненої — по суті, колгоспної — моралі випадає. Подальша мовчанка може мати своїм наслідком нари навіть для тих, хто мовчить зараз.

Нацисти, пам’ятається, теж починали з боротьби з «дегенеративним мистецтвом».

Підпис у петиції на підтримку Олександра Володарського можна поставити тут: http://tisk.org.ua/.

Я підписався.

Дмитро Десятерик

Долой цензуру, хотим амуру! (Митинг в поддержку Шиитмана) from verhotura.and.friends on Vimeo.