Новоспечена мамочка Яна Клочкова: «У мені – сила океану!»
Як відомо, Золота Рибка України Яна Клочкова народила сина! Хлопчик завважки 4 400 грамів і зростом 59 сантиметрів з’явився на світ 21 червня в одній із столичних лікарень.
Клочкова до самих пологів провадила активний спосіб життя. Вона постійно ходила у басейн, на світські вечірки, брала участь у показі весільних суконь, ба навіть презентувала автобіографічну книгу «Сила Океану», що вийде у світ цієї осені. ЖК одна з найперших прочитала «Силу Океану» Яни Клочкової, то ж ділиться з читачами найцікавішими фактами з життя відомої на весь світ української плавчині.
– Яно, чия ідея написати книгу? І як довго ти її творила?
– Я давно мріяла написати цю книгу. Однак виявилося, що зробити це непросто. Бажання мала, але поряд не було людей, які могли б підтримати мене, аби втілити цю мрію у життя. Відтак книгу писала не сама, допомагали батьки, друзі, тренери. І десь за півроку в нас усе вийшло! В ній ідеться про моє спортивне життя: чому я вибрала саме плавання, хто мої батьки, як вони мені допомагали, про якісь навіть невдалі моменти, що трапляються в житті кожного. Гадаю, ця книга стане цікавою дітям, які теж хочуть чогось досягти. Адже «Сила Океану» саме про те, як маленькій дівчинці завдяки старанням вдалося здобути таких-от результатів. Себто нічого в житті не можна зробити так просто, до всього потрібно докладати великі зусилля.
– Чому саме «Сила Океану», а не, приміром, «Сповідь Золотої Рибки»?
– Ну, щодо Золотої Рибки, то це звучало б банально. Натомість таку назву я вибрала неспроста: 1998 року поїхала на чемпіонат світу й уперше побачила океан. Він справив на мене настільки сильне враження! Енергія великої води додала ще більшої снаги. Відтак і себе я стала асоціювати з силою океану.
– Отже, в книзі ти відкриваєш нам усі таємниці?
– У кожної людини в житті бувають моменти, про які не хочеться говорити. В моєму житті всі вони пов’язані зі спортом. Так, це складно зробити, але я намагалася максимально відверто розповісти, як усе було насправді. Адже в цьому і полягає інтерес до цієї книги: прочитати в ній те, чого не знайдеш більш ніде.
КЛОЧКОВА ПРО НЕПРОСТЕ ДИТИНСТВО
«…Коли я познайомилася з тренером Ніною Кожух, мені виповнилося лишень сім років. І саме тоді відбувся старт моєї спортивної кар’єри. А до фінішу – двадцять насичених літ.
...Ми жили у дворі, де було п’ять комунальних квартир. Кімната – три на три. Кухня й усі «зручності» – на вулиці. Загартовувалася я з самого народження. Батьки розповідали, що взимку вони затуляли вхідні двері одіялом, аби було тепліше. А влітку, поки з сестрою були в дитсадку, тато наливав у металеву ванну воду і ставив на подвір’ї, щоби за день нагрілася. Після обіду батьки забирали нас із садочка, відтак ми сідали у ванночку й плескалися.
…Батько мусив покинути спорт (тато Яни – професійний легкоатлет і боксер, мама – чемпіонка УРСР з п’ятиборства. – Ж. К.), старався заробити на нову квартиру. Будівельник за фахом, він став їздити в постійні відрядження до Ізраїлю, Португалії, Монголії, Індії. Не бачили тата роками.
…Ще трилітньою батьки віддали мене у секцію спортивної гімнастики, де вже за рік я отримала перший диплом – за друге місце. І все було б добре, але секцію закрили. Відтак 1989-го відбулася згадана вище зустріч з Ніною Федорівною.
…Найяскравіші спомини з дитинства, звісно ж, пов’язані з літом. Позаяк путівку в дитячу базу відпочинку у Криму дістати було годі. Допомагала бабуся: вона «вибивала» путівки в себе на роботі через знайомих. Відтак цілий місяць на морі ми (з сестрою) купалися, бігали на дитячі дискотеки. Тоді, підскакуючи під веселу дитячу музику, ще не знала, що «дорослі» дискотеки стануть недоступною мені розвагою. Не йшлося і про походи в кіно чи на природу з компаніями. Особисте життя остаточно заполонив великий спорт».
ВИСНАЖЛИВІ ТРЕНУВАННЯ
«…Як минав мій день? Зазвичай прокидалася о шостій ранку. На сніданок – вівсянка або сир, морквяно-яблучний фреш. Потому – тренування. Як доїжджала до школи, не пам’ятаю, бо зазвичай у тролейбусі досипала. Уже в дев’ять років щодня пропливала в басейні більш як п’ять кілометрів. Зранку – коротка вода (25 метрів). Відтак бігла до школи. Після уроків обідала, трохи відпочивала й знову – у спортзал, де на нас чекала загальна фізична підготовка, яку ми називали «сухе тренування». Увечері знову басейн, робота над технікою. Поряд із секундоміром у руках – Ніна Федорівна. Вона – напоготові, не дає мені розслабитися. Після вечірніх тренувань заходила до мами на роботу, вона працювала продавчинею в гастрономі. Вечірня дорога додому, здається, – то були єдині хвилини, коли нам із мамою вдавалося відверто поспілкуватися. Наставав новий день, і все починалося знову.
…Урешті батькові вдалося купити (у Харкові, на його батьківщині. – Ж. К.) невеличку квартиру, за яку ми розплачувалися упродовж року грішми, які я заробляла на змаганнях. Зусиль довелося докласти чимало…»
ПРО ОЛІМПІЙСЬКУ ВЕРШИНУ
У свої неповні 14 років Клочкова побила рекорди країни серед юніорок і навіть серед дорослих жінок.
«До п’ятнадцяти літ облітала й об’їздила півсвіту. Тоді преса охрестила мене Принцесою голубих доріжок, а навесні 1998-го з’явилося ще одне – Імператриця. Бо черговий етап Кубка відбувався у Північній Італії в місті-Імперії, де мені вдалося підкорити не лише місто-курорт, а й світову імперію плавання. Навіть не помітила, як 1998 року стала наймолодшою володаркою чемпіонського Кубка планети з плавання.
Змагання у Лісабоні 1999-го запам’яталися грандіозним успіхом. Чемпіонат тривав чотири дні, і щодня я примудрялася ставати першою. Це був справжній «золотий дощ» нагород. Саме в Лісабоні мене почали називати Золотою Рибкою.
…Мала мету – одягнути лавровий вінок переможця Олімпійських ігор. Багато разів чула від Ніни Федорівни: чемпіонкою світу можна стати хоч десять разів, побити хоч сто рекордів, але головна мета – вершина Олімпу.
Цю мить не забуду ніколи. До дзвону у вухах. До пульсації болі в скронях тебе захоплює все. Тобі здається, що ти обнімаєш світ. Ти стоїш на вершині п’єдесталу і почуваєшся вище від хмар… Ця мить – вручення золотої олімпійської медалі. Звучить Гімн України, піднімається прапор, і мільярди людей на всій планеті розділяють мій успіх…»
