Олеся, Quinsberry Shot: "Хлібу я не їм!". Ексклюзивне інтерв'ю нашому порталу

В п'ятницю, 12-го вересня в арт-клубі „44” відбувався виступ одного з корифеїв вітчизняної indie-сцени - гурту Quinsberry Shot. Візитною карткою гурту завжди були і залишаються сильні емоції та почуття, а його концерти продовжують збирати повні зали шанувальників.
Не обійшлося без цього і на п’ятничному концерті – гурт презентував новий образ вокалістки, від якого публіка просто шаленіла.
Після виступу ми й зловили втомлену, проте задоволену Олесю, аби висловити їй вдячність за драйвовий вечір та задати кілька питань.

FaDiez: Ви ще достатньо молодий гурт, вам всього лише трохи більше двох років, тому перше питання: чи є музика для вас основною справою? Чи плануєте ви займатися нею й надалі, чи це для вас просто хобі?

Олеся: Це давно вже перестало бути хобі, насправді, десь вже роки півтора, тому що почалися концерти, репетиції, все закрутилося. В гурті всі до цього ставляться серйозно, хочемо цим займатися надалі. І хоч всі з нас працюють на різних роботах, займаються різними речами, тим не менш, музика – це наша об’єднуюча основа. Без неї нікуди.

Ну ось ти, наприклад, навчаєшся на політолога, але не збираєшся своє життя пов’язувати з політологією?

Ні. Не дуже не хотілося б.

Якщо говорити вже власне про вашу музику, то більшість приписує вам стиль indie-rock, хоч це і не є точним визначенням того, що виграєте. Тим не менше – чи плануєте ви якісь незвичні для самих себе експерименти в музиці?

У мене особисто було бажання зробити щось електронне, але не в якості частини Quinsberry Shot.

Тобто, як сайд-проект?

Ні, можливо навіть не як сайд-проект, можливо зробити якийсь один трек з кимось з наших місцевих електронників. Але тут все залишиться так, як є – ми вже випрацювали свій стиль і змінювати його бажання не виявляємо.

Чи всі учасники гурту прагнуть грати в одному стилі?

Насправді, ми слухаємо дуже різну музику. Кожен з нас має свої пріоритети, але грати ми хочемо саме це, це такий симбіоз з всього того, що ми назбирали, переварили й видали. Це є результат, результат усього, що відбувається навколо і всередині гурту.

Хто з виконавців, на вашу думку вплинув, на Quinsberry Shot, як на творчу одиницю більше за все?

Більше за все мабуть шведи Mando Diao. Ну і, звичайно ж, щось стареньке із серії The Kinks. Щось такого плану – старий гаражний рок дав свій відбиток.

Ну і звичайно ж хочеться дізнатися, як просувається робота над платівкою?

З цим вже трошки легше – у нас нарешті з’явилася своя студія, своя база і не лише репетиційна база, а, завдяки старанням хлопців, це справжня рекордінгова студія. Тож скоро будемо розвивати власний лейбл. Хоча, я доклала до цього мало зусиль – це все заслуга нашого барабанщика і одного нашого дуже хорошого друга. Та, тим не менше – це своє місце і потім ми навіть можемо прийти туди писатись і, думаю, десь через місяць, коли вже буде готова рекордингова кімната, там почне працювати звукорежисер і ми почнемо записуватися. LP, платівка – я не знаю, що це буде, але буде обов’язково.

А вас не лякає проблема промоушена молодих гуртів в Україні? Тим паче гуртів англомовних?

Колись лякала. Але коли ти виходиш трішки на інший рівень. Коли тобі вже не треба носити демки в кожен клуб і казати «Будь-ласка, візьміть нас», коли нас самих запрошують – то це набагато легше. Думаю, що навіть якщо в Україні нічого не вийде, то… хоча в Україні й вийде, тому що тут є зацікавлені, є публіка, яка нас слухає. Це нове для України – на заході такого вже багато.

Тобто ви не боїтеся залишитися «широко відомими у вузьких колах»?

В цьому теж є свій кайф – це по-своєму приємно, така маленька тусівка. Ми, звичайно, мріємо про велику сцену, про фестивалі і таке інше, але, мені здається, нам ще для цього треба працювати.

Але що для вас є більш приємною мрією: збирати стадіони чи все ж таки досягти популярності в якості клубного гурту?

Хочеться, щоб музика була основним джерелом насолоди в житті. Хочеться віддавати на неї весь свій час. Якщо це допоможе нам в житті якось фінансово… хоча наразі це не суттєве питання. Хочеться мати віддачу. Вона зараз є, на низькому рівні, можливо, на андеґраундову рівні, але, тим не менш – це віддача і це в кайф.

Кого з українських музикантів ви вважаєте гідним уваги?

Я впевнена, що хтось є, але я абсолютно не орієнтуюся в українській музиці.

Мабуть, це проблема усіх українських музикантів.

Якщо й слухаю, то тільки андеґраунд, гурти з якими ми виступаємо, ті ж самі Singleton, сьогодні з нами грав гурт Baby On Board, вперше давали свій концерт, а в широкому загалі я не можу нічого сказати. 

З організацією концертів вже простіше?

Так, адже нас зарошують. Власне, коли ми самі займаємося організацією концертів, ми організовували декілька концертів самотужки – це багато нервів, багато сил, але це приємніше, бо ти сам на себе розраховуєш, знаєш, що очікуєш і що отримаєш. Але приємно і те, що є люди, зацікавлені в тому, щоб дати нам можливість виступити і приємно, що їх все більше й більше.

Націлені на якісь великі європейські фестивалі типу Sziget або Glastonbury?

Наскільки я знаю, за претендентів на Sziget голосують фани. Не знаю, чи є в нас достатньо фанів. Нам пропонували якось почати кампанію для того, щоб якось туди просунутись, але, знову ж таки, для того, щоб потрапити на фестиваль, нам ще треба багато працювати. В нас є потенціал, багато нових задумок, як тільки ми їх реалізуємо і досягнемо якогось певного рівня, думаю, в нас є шанс.

А які у вас стосунки з радіо та телебаченням, з ротаціями взагалі?

Було дуже багато пропозицій, наскільки я знаю, нас крутять на «Радіо-Рокс». Я, власне, цим мало цікавлюсь, але знаю, що було дуже багато пропозицій на рахунок того, щоб зняти кліп. І ось, буквально наступного тижня, ми маємо зустрітися з людиною, яка допоможе нам це зробити. Ми зробимо хороший запис на нашій студії і, я думаю, скоро може навіть буде відео, а де вже воно буде в ротації – я не знаю.

Тобто у вас немає якоїсь принципової позиції, типу «ми проти шоу-бізнесу»?

Звичайно ж українською попсою ставати не хочеться. І дуже шкода, що багато андеґраундових гуртів, після того, як їх почали продюсувати, дуже „спопсилися”. Це неприємно, я не хочу, щоб з нами так сталося, тому ми й не шукаємо людину, яка б нас продюсувала.

І останнє: наскільки було помітно на концерті та й взагалі в клубі – ви не є принциповими прихильниками здорового способу життя, як зараз є модним. Тобто, ви не пропагуєте це серед молоді. Вас не бентежить те, що ви можете подавати поганий приклад наймолодшому сегменту своєї аудиторії?

Власне, з бокалу я пила воду. А, насправді, ми ніколи не вживаємо алкоголь перед концертом – хіба що я можу дозволити собі випити декілька грамів коньяку для горла, але якоїсь особливої фішки щодо того в нас немає. Хоча і є інші: наприклад, хлібу я не їм.