«Тарас Бульба»: Програна битва
Більшість коментарів щодо «Тараса Бульби» так чи інакше стосуються ідеологічного боку проекту. Тож одразу варто обмовитися, що в цьому тексті мова йтиме про мистецькі якості фільму: на моє переконання, тільки таким чином можна адекватно оцінити роботу Бортка. Переведення дискусії в іншу площину перетвориться лише на висловлення тих чи тих політичних позицій, а суть, тобто власне фільм, лишиться поза увагою.
«Тарас Бульба» починається чорно-білим прологом: герой промовляє перед своїм військом про товариство, віру, руську землю. Ця сцена важлива тому, що в ній чітко позначені наміри режисера, тут, мов у зародку, міститься увесь фільм.
Все, що бачимо далі протягом більш ніж двох годин — це чорно-біла картина світу, майже цілком позбавлена напівтонів. Є тільки доблесні козаки, є Бульба — не батько, не чоловік, а вождь; є їхні люті вороги — поляки, справжні виродки. Гоголівський гумор — це перше, що постраждало від такого підходу. Все надзвичайно серйозно. Практично кожна фраза, кожна ситуація просто лускають від натужного пафосу. А коли все-таки комічних моментів не оминути, як, наприклад, у хрестоматійній мізансцені писання листа турецькому султанові, то виходить не дуже дотепно.
Без сміху нема й переконливої драми, і тих колоритних козацьких характерів, котрі саме і створюються поєднанням сильних і різних емоцій. Бортко бачить гоголевих героїв одновимірними вояками, запрограмованими тільки на смертний бій, без будь-яких інших почуттів, окрім праведного гніву. Відповідно, виконавці грають скуто, часто без натхнення — і то не їхня вина, адже вони просто не дістали потрібних настанов. Вдалі ролі можна перелічити на пальцях однієї руки. В Остапа Ступки відчувається добрий театральний вишкіл, так само і з Михайла Боярського вийшов на подив правдивий козарлюга — колишній мушкетер перевтілився в затятого запорожця. Що ж до Богдана Ступки, то в його Бульбі відбилася вся суперечливість фільму. Найкращі моменти — це коли Богдан Сильвестрович грає, спираючись на власні акторські інстинкти, проявляє свій талант майже несвідомо. Однак щойно доходить до тих таки «вождистських» сцен (котрі дуже сповільнюють фільм), не допомагає навіть велике обдарування Ступки-старшого. До речі, вищезгадані монологи про віру, землю, товариство, що їх, навіть умираючи, постійно повторюють персонажі, звучать надзвичайно фальшиво й штучно і більше скидаються на виступи партійних активістів, аніж на слова живих, реальних людей. Забагато таких виступів під кінець, коли фільм майже втрачає цілісність.
Здається, режисер узагалі почувається в історичному жанрі не надто впевнено, що було помітно ще по «Майстру і Маргариті». Ненатуральність переважає навіть у тих таки жанрових подробицях. Новенькі, з сучасними шибами будинки, щойно побудовані на Хортиці, свіжепошиті в костюмерних цехах військові строї більше пасували б для фольклорного концерту, ніж для фільму, що за своїм задумом претендує на певну переконливість. Постановка двобоїв і загалом усіх бойових епізодів — що є головним елементом для будь-якого історичного блокбастеру — настільки невинахідлива, що просто стає дивно. Невже ця мішанина кволих тіл, ці одноманітні удари, ця повна відсутність захвату бойового завзяття дійсно ставилися знаменитими американськими фахівцями, як про це заявляють автори фільму?
Окремо слід сказати про музику. І в Росії, й в Україні є чимало чудових композиторів, які пишуть в тому числі і для кіно. Тож вибір на користь Ігоря Корнелюка надзвичайно важко пояснити раціонально: ніяких особливих заслуг, окрім переписаної у Енніо Морріконе наскрізної теми до серіалу «Бандитський Петербург», цей плодючий виробник попси не має. Однак — запросили, на жаль, і він зробив лише те, на що здатний: спаскудив своїми аранжуваннями кілька народних мелодій та «налабав» вульгарний синтезаторний мотивчик, настільки ж доречний у фільмі, як сідло на корові.
Про недоліки і провали можна писати ще і ще, однак нема бажання якраз через прикре відчуття втраченого шансу: адже могла б бути дійсно яскрава картина.
Тим паче в Рік Гоголя.
О! Нарешті хоч трішечкі про "сінєматограф". Бо чогось нарід повівся й ламанувся Гоголя в москалів відбивати. Нібито Микола Васльович дуже про це просили.))
я це вже читала днів три назад :)
в ЖЖ
воно й висіло три дні, бо підряд три бульби на головній – нє кошерно )))
але це відразу був найкращий текст – навіщо його тримати так довго?
тільки тому, що дві інші були раніше..
це як вино :))..
Хороший коментар!
Бортко – буквоїд і зануда.
Його ММ – "галімая подєлка" в порівннні з фільмом Карри.
А Бульбу навіть й дивитись не буду. Від того, що перечитав, вже нудить.
Достатньо подивитися отсе
http://www.youtube.com/watch?v=I5bErQxWBWQ&feature=player_embedded
ну що за фігня, що ніхто не згадує поруч із грою Ступки-сташого жида? я не розумію. і Остап гарно зіграв також, я вважаю. і чому знову ні слова про тупізм зображення Андрія? про те, що навіть полячки в ті часи отак би хрін спали бо заміжжя? (раз тут такий "обізнаний" у постановці фольклорних "концертів" і переробці народних пісень фахівець писав)
>поляки, справжні виродки.
Не вдалося Вам зробити відсторонений аналіз, бо це неможливо у такий просякнутій ненавистю і ксенофобією доробці як "Тарас Бульба". Я не знаю чи це Рук Гоголя, але я точно знаю, що цю брудну, агресивну стрічку росіяни запустили під час Великого Посту. Сором, біль, гріх, мерзотність...
Біда Бортка в тому, що він буквоїд, це правда. Чувак зовсім не шарить, шо текст – то одне, а кіно – зовсім інше. Йому в Грінвея вчитися треба. На предмет того, що кіно – це в першу чергу картинка. Блін, це й дитині трирічній зрозуміло, а воно, бідося, після параші з ММ продовжує в тому ж дусі. А це було б справжнє мистецтво – не тупо переказувати, а адаптувати Гоголя для відео. Не на рівні водевілю, як в совку Гоголя знімали, а зробити артхаус.
Цікавий підхід. Вашу мати образили, а ми давайте розберемо художні цінності цієї образи! Дуже-дуже винахідливо!Фройд вам плескає в долоні з того світу!
Да ладно вам. Хорошее кино вышло. Бортко — молодец. Многие сцены из фильма, я уверен, станут достоянием мирового кинематографа. Например,
Сцена в которой Андрей едет на коне и рубает своих бывших товарищей. Отлично снято. У меня до сих пор в памяти остался видо его збруи и резкие движения его руки: вправо-влево, влево-вправо и т.д.
Сцена в которой полячка кушает хлеб. Впервые встретил такою любовную прелюдию. 5 баллов, однозначно.
Сцена встречи Тараса с предателем сыном. Просто за душу берет. Драма одним словом.
А все ваши «Фее. FUUUUUUUUUUUUUUUUU» и т.д., грубо говоря, лайно собаче.
Куда уж лучше! Натурально замовне партноменклатурне кіно. Гоголя поімєлі, нажаль.
Обидно,что те, кто критикует фильм и называет его "замовне партноменклатурне нино" (я уверена)книгу Гоголя даже в руках не держали.
Можете не сумніватись, з книгою в руках я переглядала цей фільм. І Гоголь писав свою повість в часи України – Руси, але перший варіант не пропустила цензура.
Цей фільм – просто фотокопія з вирізаними фрагментами. А ці фрагменти між іншим могли б добавити ліризму і людкості. А музика нав'язливо електронна!!!! Вона просто заважає. Фееее
Більш докладано я вже висловився тут: http://sumno.com/film-review/taras-bulba-volodymyra-bortko-abo-300-spartantsiv-/
там же ж є посилання на рецензіюв "Буквоїді": http://www.bukvoid.com.ua/column/2009/04/10/210545.html
з якою я цілком згоден.
Тут коротко:
Трохи не вперше в новому російському кінематографі ми маємо зображення запорожців (тобто українців) не як об'єкту посміховиська, а як потужну ї грізну військову силу. При цьому про Москву у фільмі нічого геть не нагадує, окрім неорганічно-російської вимови більшості акторів.
Що правда, коли Остап "російського розливу" піднімається на ешафот в нього (вперше і в останнє) вихоплюється наше рідне "ШО!" (Тобто – під тортурами можна й москаля зукраїнізувати!)))
Отже, панове, не хвилюйтеся – в цьому фільмі українці виглядають переконливо і грізно. Чого нам і в реалі бажаю.)
пафосу й справді занадто: герої вмирають з "промовою",дивлячись прямо в очі глядачу...або в небо.
щодо акторського складу. Те, що було добре 20 років назад, не означає добре зараз. Михайло Батькович Боярський – класний "д'Артаньян", дон Сезар і т.д. Хоча, фізична форма в нього-!!! треба віддати належне.
Навпаки ,епізодичні ролі (наприклад,батька панєнки) запам'ятались більше грою акторів.
Богдан Ступка-як завжди на висоті.
Голос за кадром-"інородноє тєло": складається враження, що текст не до цього фільму.
Польська акторка порадувала чоловічу аудиторію глядачів( справжня ласка,як кажуть поляки).
Костюми, грим – розкішні.
А фільм, на жаль,такий собі