Рецензія на LP соліста ТНМК Фоззі "Meta More Fozzey"
ТНМК present: Meta More Fozzey
На вихід таких альбомів чекають з величезним нетерпінням. Що може бути цікавішим за сольник одного з фронт-менів флагману українського шоу-бізу, неперевершеного автора текстів?! Пафосно?! Може й так, але саме цього пафосу і нема в піснях. Абсолютно, адже він робився не заради “вічнозелених”. “МЕТА МORE FOZZEY” – це перш за все самореалізація Олександра Аркадійовича Сидоренка, більш відомого як Фоззі. Ваша “мета” більше (“more”) Фоззі?! Тоді цей альбом саме для вас.
Всі чекали. В таких ситуаціях альбом або розкритикують, або розхвалять. Проігнорувати перший сольний крок відомої творчої одиниці – розкіш для всіх, хто хоч якось цікавиться музикою. Але Фоззі все рівно. В першій же пісні він каже: “Я ніби я, а це ніби спів”, - а це, значить, ніби рецензія. Попри всю несерйозність ставлення до пісень з цього альбому (а першокласний гумор в текстах Фоззі був присутній завжди), не все так просто і легко. І не тому що на платівці можна почути філософську пісню “ТОбі” або, чи вкрай інтимну “Ненависть”, а тому що “ММФ” як гарна книжка, яку можна читати безліч разів і щоразу знаходити щось нове.
Навіть якщо вам спершу здасться, що альбом надто строкатий, про цю думку ви швидко забудете. Те, що спочатку буде здаватися недоліком (як в одному альбомі можна було поєднати таку ліричну пісню як “Діти Голлівуду” з “дурковатою” “Піснею Пацифіста?!) насправді є найбільшим плюсом альбому. Адже кожна пісня – це частинка Фоззі. Навіть якщо це не його текст (як в “Оля-ляля”), або його зовсім нема (як в “Багдаді”). Фоззі трансцендентний у альбомі загалом, і кожній композиції зокрема.
Альбом максимально цікавий. Для автора він цікавий тим, що для його запису він запросив чимало знайомих музикантів. Робити сольний альбом самому і для себе – це не для Фоззі. Залишається лише здогадуватися, яким “творчим” був процес запису, адже одна зірка добре, а кілька – вже сузір’я. Цей настрій Фоззі вирішив і слухачу передати. Щоб останній не занудьгував автор закинув до альбому приховані треки і бонуси. Ось такий він творчий, і всього йому мало. Навіть самого себе.
Є в цього альбому один, але дуже суттєвий мінус. Якщо вірити численним заявам автора – він не буде розкручуватися. Абсолютно. Ані ротації на радіо, ані кліпів, ані концертів. А пісні того ж варті. Фоззі лукавить, коли каже, що його не цікавить успіх цього альбому. Його безперечно потішать звістки про те, що слова пісень цитуються “кожним третім”, а сам альбом вже втретє перевидається. І якщо це станеться, то це стане черговим нецензурним знаком у бік офіційного шоу-бізу, коли успіх альбому пояснюється не якістю останнього, а кількістю грошей, витрачених на його розкрутку.
Фоззі далеко не все рівно, і він однозначно не “дурень”. Він записав чудовий альбом, відкинувши всі закони, формули та формати – лише так як йому хтілося. І й після випуску не збирається їм слідувати. Фоззі зробив “лакмусовий папірець” для українського шоу-бізнесу і будь-який результат буде йому на користь. Буде неймовірно класно, якщо “МЕТА МORE FOZZEY” спровокує справжні метаморфози сучасної української естради. Пафосно?! Може й так, а хіба нам не все рівно?!
P.S. Насправді, найскладніше не виграти, а підтвердити свою перемогу. Але у випадку з Фоззі чомусь за його наступний сольний альбом абсолютно не хвилюєшся. Він однозначно заслуговуватиме лише найвищих оцінок. А те що наступний альбом буде – безперечно. Фоззі ж творчий і йому всього мало. Навіть самого себе. Значить варто чекати на “Мета more and more Fozzey”.
