Сонне Царство

Гурт «Надто Сонна» щойно презентував другий альбом, відіграв концерт у клубі «Xlib» та на весіллі у Ірени Карпи. І тепер ми опинились у затишній кімнатці, де проходять репетиції Андрія Параноіда, Юри Доріалана та Сєви Солнцева. З килимами на стінах, плакатом Сімпсонів, табличкою «Не палити» (під табличкою – кальян та попільнички), та, можливо, таємними підкопами до банку, розташованого по сусідству.

Скільки часу ви зазвичай проводите тут, за репетиціями ?

Параноід: Перед презентацією ми ледь не щодня тут тусувались. Два місяці готували програму.

Солнцев: Ми дуже хвилювалися, тому, що це нові пісні, і ми їх до цього взагалі не грали. І, можливо, два місяці – це навіть мало. Треба було три.

Параноід: Страшенно втомлюють всі ці репетиції, особливо, коли вони щодня. І попрацювати не встигаєш, тобто приходиш додому і вже вночі працюєш.

Солнцев: Але репетирувати – це був відпочинок, по зрівнянню з записом. Була можливість, наприклад, зробити те, що в альбомі не зробили, бо, то часу, то грошей не вистачило.

Параноід: Проблема студійної роботи в тому, що тобі треба ідеї, котрі є в голові, загнати в якісь форми. А на концерті: хочеш – п’ять хвилин руби, хочеш – більше. Немає обмежень.

Перший ваш альбом містив кавери та мікси на «Фактично Самі» та «..И друг Мой Грузовик». У другому альбомі таких штук нема?

Параноід: Ні, ідея була якраз така, що другий альбом – це суто наша робота, щоб показати, що ми вміємо незалежно від якихось міксів, запрошених музикантів. Ми самі співали, самі грали. Але практика реміксів лишається актуальною. Мікс на київський гурт Singleton вже в процесі.

Кавери на які гурти ви хотіли б заграти на концертах? Одного разу ви заграли ж кавер на Street Spirit (Radiohead).

Параноід: Так, але то був не зовсім кавер. Тобто ніхто не співав, ми взяли лише інструментальну тему з Street Spirit. Правда, гітарист розкритикував, що вона нудна…

Доріалан: Розбомбив!

Параноід: …Звісно, є різні відомі гурти. Наприклад - IAMX, The Notwist. Інколи хочеться переробити якийсь їхній хіт. Pick Up The Phone, наприклад.

Доріалан: Ще хочеться зробити цілий концерт каверів:ні одної нашої пісні, тільки чиїсь.

Параноід: Нам цікаво робити кавери, і коли ми знайдемо час – ми обов’язково робитимемо їх.

Які цікаві концертні казуси з вами траплялись?

Доріалан: Смішно було, коли я на концерті часто повертався до Андрія і питав: «Що це за пісня?»

Параноід: Я легко запам’ятовую наші пісні по назвах, а Дорік – не дуже. І він повертався до мене і казав: «Що це таке? Наспівай мелодію». Тож у нас іде ось таке вгадування пісень на концертах.

Ваші пісні названі англійською мовою. Чи вважаєте ви, що українські назви відштовхують?

Параноід: Ми якраз нещодавно з Антоном з «..ИДМГ» розмовляли на цю тему. Про новий альбом він сказав, що музика йому сподобалась. Антон знає, що я затятий українець, і теж цікавився, чому наші пісні при цьому англомовні. Насправді ж музика не є відображенням якихось соціальних речей.

Солнцев: Цей альбом – англомовний. Але це не значить, що й третій альбом теж буде англомовним. Можливо, він буде й україномовним. У нас булла концепція, альбом називається «Art fraud», тобто «Підробки». Це підробки під англомовну поп-музику, яку ми слухаємо. Ти слухаєш ці пісні, і тобі абсолютно не важливо, про що текст. А потім, коли ти починаєш вчитуватися в слова, то розумієш, яка це насправді несимітниця. Наші тексти, по суті, також дурні. «I love you, I hate you», і подібні штуки.

В якому оригінальному місці ви б хотіли дати концерт?

Параноід: Можливо, на якомусь покинутому заводі або на даху будинку. Або на фабриці, де виробляють подушки, – чому б і ні? Ви вірите в тлумачення снів, яке дають сонники?

Параноід: Насправді, ні. Але гостьова книга на нашому сайті, в англійській версії, називається «Dream Book», тобто «сонник». І була якраз така ідея, щоб там люди залишали свої сни.

Солнцев: Сни являються символічними. Їх можна роздивлятися з погляду психології. В це легко повірити. Але наскільки сон являється чимось трансцендальним (вимовивши слово, посміхається) – це, звичайно, питання ще те.

Доріалан: Просто неможливо пояснити, повністю зібравши до купи, інтерпритацію снів для всіх людей відразу. Кожній людині мізки кажуть щось своє на своїй же мові. Одній – попередженням про хворобу, що насувається слугує сон про цеглину, іншій – щось зовсім протилежне.

Солнцев: У мене був друг в школі – його дідусю часто снився мрець, і це завжди було до дощу. Він мені клявся, що це стовідсотково спрацьовувало. А, взагалі, я колись читав, що кошмари – це від проблем зі шлунком. Або якщо на ніч гарно попоїсти…

Параноід: Доречи, ми дивимось серіал «Доктор Хаус», і тепер ми знаємо, що всілякі галюцинації і кошмари – це все від хвороб та мікробів.

Які ще серіали дивитесь?

Параноід: Я дивився повністю три сезони «Кадетів». І мені не соромно :)

Доріалан: «Теорія великого вибуху».

Солнцев: Дорік у нас дивиться, в основному, науково-популярні серіали.

Параноід: Насправді, це вже як закон - дивитись щось на ніч. Один серіал закінчується – починаєш новий.

Ви називаєте свій стиль «індітронік». Електронне інді. Як ви ставитесь до засилля терміну «інді» сьогодні?

Параноід: Можна довго інтерпретувати, що таке «індітронік». Для мене це електронна музика, але з використанням живих інструментів. Поєднання електронної і живої музики, з мелодійністю. Поп-рок-електроніка. А щодо засилля «інді» - це просто зараз така мода пішла.

Солнцев: В принципі, якщо визначати індітроніку, як суміш електроніки та живих інструментів, тоді, виходить, і Garbage «індитронік».

Доріалан: Pink Floyd!

Солнцев: Pink Floyd! Перший індітронік-гурт! А взагалі-то кожна епоха придумує новий стиль. Ось зараз все підряд називають «інди». Я нещодавно прочитав, що і Nirvana вже, виявляється, інді-бенд, і Sonic Youth.

Параноід: Інді – це що, по суті? Це independent. У групи немає видавця – ось вони й кажуть, що грають інді.

Чи будете ви поєднувати музику з якимось іншим мистецтвом?

Параноід: Ми хочемо повернутись до ідеї відеоряду, яка була раніше. Є ідея зробити відеоряд під кожну пісню. Ми ще не зовсім вирішили з концепцією, але хочемо створити таке відео. Також є ідея написати музику до фільму. Це було б справді круто.

Фільм якого жанру це має бути?

Параноід: «Кадети-4»! (сміх – прим. автора). Насправді, стилістика не важлива. Це може бути чорна комедія, або психологічний тріллер.

Якби ви зняли соціальну рекламу, яку проблему ви б хотіли висвітлити в супроводі своєї музики?

Доріалан: Перше – це проблема алкоголізму. Друга проблема – це…

Солнцев (підказує пошепки): Клімат… Клімат…

Параноід: Глобальне Потепління!

Солнцев: Насправді, це якраз найбільша проблема.

Доріалан: Так це ж не соціальна проблема взагалі.

Солнцев: Але з цим треба щось робити…

Доріалан: Ось з ментальністю треба щось робити. Дістало те, що сміття на вулицях. Взагалі, треба зняти рекламу, що підіймала би рівень самосвідомості у населення. У всіх питаннях.

Які останні події музичного світу вас вразили?

Солнцев: Новий підхід до продажу музики, запропонований Radiohead. Параноід: Основна подія – те, що ми, нарешті, закінчили диск. Альбом забрав стільки сил… Це як вагітність. Коли воно вже так тисне, що ось-ось має вийти. А коли виходить – відчуваєш полегшення.

Якою буде музика в майбутньому?

Доріалан: Найближчим часом буде помирати електронний „мінімал” – коли будь-хто може натиснути одну кнопку і отримати цілий мегатрек. Рівень слухачів постійно зростає. Музика повинна стати більш живою. Можливо, повернеться класика.

Параноід: Portishead, Goldfrapp зараз випустили ледь не повністю живі альбоми. Все буде повертатись до живої інтерпретації музики.

Солнцев: Я це називаю «екологічна індітроніка».