Степану сниться Чорне море, тепле Чорне море

Херсонська обл.

Скадовський р-н.

смт. Лазурне

СОК «Гілея».

Хазяйці,

зворотна адреса та сама

Дорога хазяйка, пише тобі завжди твій Степан. Чи вже з’ясовано ситуацію із загубленим кельнським листом*? Відчуваю прочитаєш спочатку літнього, і тільки згодом зимового.

Сиджу оце біля моря (Чорного) старанно розглядаючи перспективу.

Фасад адміністративної будівлі, що містить фізіотерапевтичне відділення, бібліотеку та їдальню, прикрашає панно з чудовою фрескою. Передаю тобі, хазяйко, короткий опис сюжету зображеного на панно. Геракл переганяючи биків, потрапив в незалюднену країну і одного разу необачно заснув. Прокинувшись побачив, що коні його дивним чином зникли. Обійшовши всю країну в пошуках щезлих, дійшов до землі, яка називалась Гілея. Тут в печері Геракл зустрів напівдіву-напівзмію (мені здається, таких і зараз не бракує) , яка зажадала за зниклих коней любові від Геракла. Останній не був дурним, на виході отримавши і коней і трьох синів, молодший і сильніший з яких, Скіф, залишився в Гілеї (на фресці він з татовим луком). Від цього Скіфа, сина Геракла беруть початок всі скіфські царі, принаймні так пише грецька легенда. Геродот Гілеєю називав частину Скіфії за гирлом Дніпра, це я тобі для ясності пишу.

Годують у нас добре. Меню завжди лежить біля входу на столику, заходи до їдальні читай і готуйся. Надаю приблизний перелік страв. На сніданок дають молочну кашу (гречану, чи ще яку-небудь), равіолі, огірки з помідорами і цибулею (не салат, покраяні), кружальце (кружальце!) масла, печиво з повидлом і, звісно, гарячий чай (хліб також, щоб ти розуміла). На обід – борщ, рисову кашу з м’ясом (або печеню), знову овочі, яблучка чи персики, узвар та хліб. Вечеряємо картоплею-топтанкою з великою тефтелею (або котлетою), овочами з оселедцем і маслом, цукерками, кефіром (кефір чомусь дають завжди з оселедцем), чаєм і хлібом. Я тут вже відпочиваю п’ятий день, повторюються тільки борщ, печиво, чай і яблука.

Місцевий пляж піщаний, з серпанком мушель біля самого берега, людей не багацько – все як я люблю. Натомість багато медуз. Воно б і нічого, але коли тебе зненацька торкається слизька амальгама, хочеш не хочеш, починаєш панікувати, і то щастя, щоб торкнулися не мацаками. Не море, а суп з медузами. Сваритись з ними годі – то ж я приїхав у гості. От якби медузи наполегливо дзвонили в наш домофон на оболонях, тоді мав би право скидати на них слоїки з водою і викликати поліцію. Натомість вигадав заклинання:

Ми медузи, ми медузи

Ми красиві, як арбузи**.

Допомагає. Тому, заходячи в море, голосно і придуркувато співаю, ну це я вмію і люблю, ти знаєш. Відразу пригадався мені Спанч Боб, пам’ятаєш ту серію, де Губка «видоїв» собі на тост з медузи джем, а тій сподобалося і закохана медуза переслідувала бідного Губку всю серію?

Про камінці і мушлі пишу окремо. Знайшов справжнющого курячого бога, і то так швидко, просто у нас на пляжі біля власних лап, я довше мотузка шукав у крамничках, ніж того камінця з наскрізною діркою. Хазяйко, не знаєш, а курячий бог живе на небі в курнику? Ще маю мушлю у формі Африки, приїду, покажу тобі всі свої скарби!

Чайки… розповім ще тобі про цю красиву і нахабну птицю. Шпацерують такі по пляжу, відбирають хліб у відпочиваючих. Гарнющі!

Дельфінів не бачив, хоч торік, говорять, трійко приходили постійно. Ось така тут у нас флора з фауною.

Учора ходили з Михасем до Лазурного, набрали усім подарунків: риби, срібних прикрас, різнокольорових камінців та спецій (пахущі трави та різноманітні гострі перці на ринку в Лазурному продають казахи), дома вже порозбираєте кому що. Дмитрику купив іграшкового човна і вудку, тобі каблучку з білої мушлі.

Сьогодні придбав сачка, яким ловлять метеликів, але метелики і бабки можуть пурхати спокійно, ведмідь їх не їстиме. 

Натомість ведмідь їстиме креветки, креветки бійтеся ведмедя, я йду на полювання. Біля берега, на дні я вгледів водорості схожі на мох: якщо гарненько пошурувати там моїм новим сачком, то можна вловити креветки. Неварені вони білі, їх майже не видно. Озброївшись слоїком і сачком наловив стаканчик креветок на підвечірок, за таку порцію на пляжі просять двадцять гривень. Може, і мені вдягти шорти та сандалії, набрати дитяче іграшкове відерце щойно впольованих і зварених креветок і «прасувати» пляж вигукуючи «креветки, креветулічки!». Я ловець креветок, незгірший від мого улюбленого Фореста Гампа***. З бере

га ловці креветок скидаються на збирачів рису, а колористика яка! Мав би полотно і фарби, намалював картину, незгіршу від «Їдців картоплі»****, тільки б моя 

називалася «Збирачі креветки». Особливо люблю, коли ввечері Сонце вже скотилося (ховається праворуч), тоді не видно обрію, небо сходиться з морем, а де 

– і не вгадаєш. Море стає смугастим, рожево-фіолетовим. Я ж складаю лапи на животі, мружуся і наспівую.

Завтра п’яте серпня, закінчуються мої вакації. Рано наберу в пляшку море, складу у валізку мушлі і подарунки, рушу в наші Палестини.

Твій ведмідь.

P.S. Дельфіни приходили! Виглядати тебе на вокзалі?

*взимку Стьопа відвідував друзів у Німеччині, листа з Бонна можна почитати тут http://pandamishka.sumno.com/article/bonn-keln-abo-stepan-ne-pomichaje-doschu/ , а кельнського ведмідь, певно, забув відправити.

** російське слово «арбузи» Степан, очевидно, вживає для збереження рими.

*** головний герой однойменного американського фільму, який ніколи не пасував у різних життєвих ситуаціях.

**** ведмідь згадує відому картину Вінсента Ван Гога «Їдці картоплі».

В Лазурному Степану допомагала модель агентства Sugar Sugar Сахарова Тетяна.