Світлана Кукліч, піар-директор Океану Ельзи: Тираж - це бізнес, а не шоу!

Курчат по осені рахують. І диски, як виявилося, теж. Здається, після того, як перестали проводитись щорічні вручення Золотих пер Жар-птиці, музиканти трохи образились, але про них почали то там, то там піклуватись окремі установи: дивись, і Вакарчук став лицарем.

Руслана Лижичко, на презентації свого альбому "Дикі танці" заявила, що цей диск має стати платиновим і - о диво! - хто почув ці слова? Диски розлетілись зі швидкістю 1 тисяча на день - відповідно за 100 днів диск досяг позначки, за якою тепер в Україні визначатиметься тавро: ПЛАТИНОВИЙ., що фактично неможливо за матеріяльних умов суспільства.
Тим часом, альбом Океану Ельзи "Суперсиметрія", немов шаленою хвилею цунамі, доріс статусу двічі (!) платинового диску.
На конференції, проведеній в УНІАН 15 жовтня 2003р., виник, не побоюся цього слова, конфлікт, який більшість присутніх журналістів розцінили як несподіваний піар-хід \"іншої команди\". Але погодьтеся, хто як не Океан Ельзи так органічно потребує піару: і чорного, бажано чорного.
Заява, офіційно проголошена представником компанії Lavina Music Оксаною Мельничук, викликала неабияке здивування на обличчях присутніх журналістів і головних осіб, Руслана такого не очікувала.
У заяві говорилось, що для того, аби офіційно проголосили диск платиновим, необхідно відправити, знову ж таки, офіційний запит в IFPI (Міжнародна Федерація Звукозаписувальної Промисловости) та отримати звідти позитивну відповідь. Океан Ельзи ж, мовляв, це зробив і наразі очікує відповіді, а в грудні цього року - нагородження, а Руслана, мовляв же, цього НЕ зробила, тому, відповідно, її диск не має права називатись ПЕРШИМ платиновим диском. Утворилась опозиція: Океан Ельзи, який ніколи не гнався за нагородами і які сипались на нього самі, та Руслана, котра нібито безневинно порахувала кількість проданих дисків і першою оголосила цифру на загал (хоча першим це все-таки зробив Океан Ельзи ще на початку літа цього року, в тому ж УНІАНІ).
Сторони зійшлися на тому, що ситуацію є сенс залагодити мирним шляхом. Щоправда, представник компанії Comp Music в Україні, видавець "Диких танців", урочисто проголосив: "Ми раді тому, що, ОКРІМ Руслани, в Україні ще є команди, диски яких можуть повноправно стати платиновими".
Руслана вдала артистичну лояльність, попри природжений чи то привитий їй максималізм.
Звичайно, композиції з її альбому, основані на прадавніх гуцульських мотивах і ритмах, зачепили в масах етнічну струну, але, щоб 100 тисяч, за 100 днів, без промо-туру...
І все ж таки треба віддати належне запровадженню нововведення нагороди, адже це, хоч як наївно не прозвучить, - відкритий виклик аудіо-піратству у країні.
Чудово, правда ж?