"Сяйво" потребує допомоги кожного!

Шановні кияни, Ви зацікавленні в збережені культури в нашому місті? Ви відчуваєте нестачу книгарень "Ноти" та "Мистецтво"? Чи не замислювалися Ви про те, що наша молодь незабаром набуде синього обкуреного обличчя, якого ні на йоту не цікавить література як така і "креатив" як поняття. Всім відомо, що за молоддю йдуть, молодь завше розв'язувала революції, війни та акції непокори. І, якщо й не розв'язувала, то була ключовим складником. Яку молодь ми матимемо в недалекому майбутньому? Чому література для багатьох закінчилася ще в школі? Для чого проводиться масова дебілізація країни? З якою метою?

Дебілізація - це неповоротна трагедія, що чекає на особливий розквіт у нашій країні в найближчі кілька років.

Чому?

Це почалося вже давно. Книгарні міста закривалися з швидкістю поширення атомної бомби. Ніякого протесту це не викликало, адже ми вірили, що так потрібно, що в комуністичних країнах читають книжки, а от капіталісти вже народжуються розумними. Розплющте очі, якими ми капіталістами стали за 15 років незалежности? Ми - бидло. "Ти і я, ми з тобою однієї крові!". Бидлярської, на жаль. Країна дебілізується неповні 15 років, а ми все думаємо, що стаємо "демократами" - бо це тепер модне слово, що прийшло на зміну "капіталісту".

Для чого?

Є дві схеми керування бидлом. Одна схема - керування розумним бидлом. Такої схеми дотримувалося СРСР, Італія за Муссоліні, НДР, Чехословаччина та купа інших "тоталізаторів". Де ці генії влади зараз? У труні. І більшість туди запхано неприродним способом.
Інша ж схема - схема правління дебілами. Приклади: Китай, КНДР. В Китаї найактивніша дебілізація проводилася товаришем Мао. Для чого ж спалювалися всі книжки, видавництва, заклади культури та розвитку людини? Тут все просто як квадрат Малевича.
Як Ви думаєте, чому мавпи мешкають у клітках зоопарку, а люди ходять на них подивитися, а не навпаки? Це зрозуміло всім, бо люди мають свідомість та уяву, інтелект та вільне мислення. А Ви ніколи не спостерігали за тим, що мавпа, як папуга, повторює рухи людини або жести, або, буває, навіть цигарки до роту тягне. Бо людина для неї - божество і приклад для наслідування (їй не знати, що невдалий). Тоталітарний режим вирощує мавп, що беруть своїх вождів у приклад. Чи ніколи не чули з літератури або розповіді батьків про бравих комсомолів, що здавали всіх і все, тільки заради шани у партійних колах? Це найпростіший приклад мавпи. Її навіть не цікавить, що ті, хто здають своїх друзів, однаково помирають першими.

Хто і як?

Не дай Боже, розвинутись такій схемі в Україні!
Ні, звісно, у нас така схема не пройде, часи змінились, хабарництво тепер називають демократією, бізнес - владою, бізнесові профспілки - судами. Але суть лишилася. Нами хочуть керувати і "заправляти", а ми мовчимо, як справжні мавпи. Чому мавпи? Та тому що, наші лідери мовчазні такі, скромні, як опиняються за межами країни.
А як же вдома? Також бояться власної тіні?
Вдома вони виграють суди, суддів, прокурорів та адвокатів, експертизи та слідство. Вони виграють усіх, а ми це приймаємо за "демократію".

Що ж тут такого?

Все б нічого, якби не віддані справі люди. Їм пропонували 50000$, потім 200000$ нібито на розвиток книгарні, їх залякували скінхедами та іншими придурками, а вони не здалися! Вони відстоюють українське в Україні, дивно, еге ж? Щось неймовірне діється, правда? Чому держава не захищає власні інтереси, і цим мають займатися якісь окремі люди, яким, відверто кажучи, мало бути б по-барабану, що, як, коли та де. Головне - щоб платили. Чи не за це ви працюєте? Чи не за спокій та фінансову стабільність?

Про кого йдеться?

Все це не просто так. Хрещатик та Бесарабка - файне місце для фірми з продажу матраців або ще одного філіалу "Правекс Банку". До пори, до часу людина не втручається у політику, поки її це особисто не зачіпає. Мене, як головного редактора аполітичного сайту "СУМНО", зачепила "благочинна" перша справа аморального та сектантського лідера, що обраний мером Києва. Це підкуп та запудрення мізків. Це перемога над самодостатньою книгарнею "Сяйво", де найближчим часом має відкритися ще один банк, що аж ніяк не підніме інтелекту виборців. На другий день після виборів відбувся суд (справа слухалася у Солом'янському районному суді м. Києва), що вирішив справу на користь позивачів до книгарні, за якими, зі слів директора "Сяйва" Марини Довгої, стоїть новообраний мер столиці Леонід Черновецький! До книгарні застосовано класичну рейдерську схему відбору бізнесу (в даному разі можновладних рейдерів цікавить не так бізнес, як нерухоме майно книгарні в центрі Києва).

Застосована схема є дуже добре відпрацьованою: перший крок - захопити невеличкий відсоток акцій через суд, наступний (якщо не вдаються, підкуп, шантаж, залякування, "мутіння болота", тобто бунт акціонерів проти власного директора) - припустимо - довести судовою тяганиною підприємство до банкрутства, потім - "жест доброї волі" - збільшення статутного фонду підприємства, за умови зміни головного бухгалтера та менеджера - схеми класичні, проте варіативні. Саме за цим алгоритмом в центрі Києва уже насильно зникли всі "малоприбуткові" торговельні підприємства. Проте Марина Павлівна поки перша людина, яка погодилася відверто говорити на цю тему й озвучувати всі прізвища. Добра нагода поцікавитися, чиїми стали приміщення колишніх гастрономів, книгарень, аптек? Хто є фактичним власником приміщень, в яких нині продаються елітні годинники та хутра? Поки що можна лише впевнено говорити, що рейдерство - це улюблений бізнес (чи хоббі?) деяких українських можновладців.
Книгарня "Сяйво" відкрита в лютому 1944 року (завважте: за кілька місяців після звільнення Києва). На фасаді магазина - 8 меморіальних дощок найвідоміших українських літераторів, що були постійними відвідувачами книгарні, вважали це місце своїм літературним клубом. Саме приміщення (367 кв. метрів на вул. В. Васильківскій, 6А) було колись у списку культурних пам'яток!

Що робити?

Відстоювати!

Як?

За два тижні "Сяйво" подає позов до Апеляційного суду міста Києва. "СУМНО" сповіщатиме про хід подій та акцію, що відбудеться під стінами суду. В програмі: спалення опудала нового "господаря" Києва, літературний салон, викинутий на вулиці, прямо під будівлю суду та купа креативу, проти якого йде боротьба існуючої влади.
Хочеться зазначити, що "СУМНО" лишається аполітичним сайтом, адже ми не пропагуємо жодну політичну силу, а лише виступаємо ПРОТИ загарбників найбільшого скарбу нації - інтелекту!

Про те, як можна підтримати >>>