«ТАМ 2012»: тематично-непевний, арт- насичений і соціально-драстичний
Бієнале «Тиждень актуального мистецтва», що триває у Львові перетнув екватор. У вікенд на «Тижні» відкрилося близько двох десятків авторських проектів, які можна оглянути на арт-територіях та галереях Львова до 9 вересня. Сьогодні ж, у середу, 5 вересня, у рамках «Тижня» розпочинаються «Дні мистецтва перфоманс» та стартують заняття «Школи Перфомансу» під куруванням Тамар Рабан з Ізраїлю та Януша Балдиґи з Польщі. Нагадаємо, темою «Тижня» цьогоріч є «Непевність».
Відкривалили «ТАМ» Олег Воронко, Ігор Слободян та Олекса Фурдіяк, які на очах публіки домонтовували у подвірї Львівського палацу мистецтв предметно-звукову інсталяцію з велетенських металевих «сурм», у які вже 7 вересня обіцяє «подудіти» джазмен Юрій Яремчук… Ідея: «Дух проти «холодної» (детермінованої) системи. Неподалік, на старому дубі розташувався проект «Селекція» Тараса Котляра. За словами автора ідея рухомої дерев’яної конструкції, що «зрослася з тілом дерева» базується на принципі еволюції. Мовляв, поєднуючи людський прогрес і створене природою – народжується гібрид…
«Селекція – це направлений, не сліпий чи випадковий відбір. Це вибір, що має передумову. Це метаумова, що пронизує саме існування та можливість появи нового. Селекція часто сама може стати умовою. Втручання у середовище має передумову, яка несе в собі даність селекції. Робота з середовищем несе в собі рефлексію селекції».
Експозиція «ТАМ» продовжилась на третьому поверсі Палацу мистецтв. І відкриває цей майданчик Павло Ковач (молодший).
– Мій проект – продовження серії з землею, яку вже можна було оглянути на «Фортмісії», згодом у «Дзизі», нещодавно у Варшаві.., – каже Павло. – Кожного разу – це експеримент, бо глина щоразу веде себе по-різному. Ця робота присвячена дао-людям. Людині, яка йде своїм шляхом. Поруч є фото моєї покійної бабці, яка все життя вишивала картини до церкви. Це був її шлях...
Кілька кроків далі – класик кінетичної статики професор Яцек Ягельський та його колега Ярко Першко, який не зміг бути присутнім на відкритті особисто.
– Мої роботи – функціонують окремо, але й разом творять непідробну цілісність. Крісло з видовженим сидінням – наче статичне, але має потенційний рух, асоціюється і з початком, і з кінцем, з колискою і катафалком, – пояснював Яцек Ягельський. – Друга робота «Чорний кінь» прочитувана і спрощена, якщо говорити про бароковість елементів. Це класичний мобіль, який статичний доки його не рушити. Тоді починається інша поетика і крила намагаються злетіти… Просто штовхніть його і розвинеться діалог. «Ехо» – третя робота, яка відносить нас у дитинство, змушує думати про час, місце, усе що змінюється. Дмухніть на вітрило з паперу і вона запрацює, як годинник… Що ж до робіт колеги, то це кейси з відлитим у бронзі маслом. Зазвичай відливають у бронзі когось шалено важливого, але ж чи масло теж є дуже вагомим продуктом у житті. Воно може легко стопитися на відміну від вилитого з металу – це рефлексія на те, що насправді в житті є важливим...
На стіні навпроти наче водоспадом звисають скляні пласкі брили скла з вигравіруваними написами. Це знайдені по закинутих хатах у Полтавській області «уламки життя», листи і документи, які віднайшов Денис Струк... Поруч за «Виявленням руху-4» спостерігає Юрко Белей.
Влодко Кауфман запросив присутніх на «Риботерапію», що розгорнулась у останньому залі. Звісно почалась терапія із перформенсу, який є невід’ємною частиною об’єктів художника.
– Ось вам код до розгадки, – каже Кауфман. – Я завжди стежу як ми розвиваємось паралельно з природою. Ми йдемо не правильним шляхом, а тим, яким хочеться йти. Відтак наша неправильність може призвести нас до катаклізму, катастрофи і кінця. Цей проект про це. Навіть риби, яких я не малюю, а вирощую – це теж продукт мого творення, (бо ж кожна людина вважає себе богом), але попри всю мою любов до них – це мутанти, а я не бог.
«Єдине, що залишається постійним – це енергія, що зберігає моменти пережиття і певний час. Саме такий папір я використовую для створення проекту РИБОТЕРАПІЯ, специфікою якого (дуже яскравим елементом) є процес немалювання, а вирощування риб».
Годиною пізніше у приміщенні колишнього ювелірного салону на Шевській відкрилась медіа частина «ТАМ» куратора Богдана Шумиловича. Учасниками експозиції «про розповідання історії» стали Андрій Бояров, Олег Чорний, Йонас Мекас, Кшиштоф Войцеховський. Останній, наприклад, презентував, зокрема, серію фото з Косово, яке бомбардували війська НАТО. Тоді художник помітив, що речник НАТО щодня міняє краватку. Відтак він помістив фото чиновника на чорно-біле зображення бомбардованої Сербії. Мовляв я не розумію, коли хтось бере 100 краваток на війну і каже що їде туди з гуманітарною місією…
Один із найдражливіших і відверто соціальних проектів «ТАМ» – став проект Олега Перковського «Прибудова», який розповідає про «підміну добра злом, неадекватність архітектури, яку творять люди на теренах України, про добудови, які не передбачені в архітектурному плані будинку, які люди фарбують і колір який заманеться». Проте цих речей люди не помічають, а от пять яскравих прибудов разючих кольорів розкиданих по місту мешканці Львова помітили одразу і здійняли чималу бучу...
У галереї IconArt експонується проект «Артефакт» Михайла Барабаша, головним «антигероєм» якого є поліетилен, як велика і ще не усвідомлена людством до кінця екологічна загроза. Стіни «Дзиги» перетворились на «Фотоальбом» Володимира Стецьковича. Проста ідея у цікавому рішенні, мандрування пам’яті через матеріали, за допомогою яких автор зміг показати час у тяглості…
А вже наступного дня «ТАМ» до Львова завітали класики сучасного українського мистецтва Тіберій Сільваші, на лекцію котрого зібрався цілий «БернарденГарден» людей, та Анатоль Степаненко, який показав фото-перфоманс «Тінь памяті Олексія Парщикова».
У кав’ярні-галереї «Ч/б 5х5» можна оглянути «Меблі з Гадяча» та їх життєві історії у фотографіях харківських митців Юлії Дроздек і Василіса Незабаром.
У темних залах «Музею ідей» розмістився ще з десяток авторських робіт молодих митців та два кураторських проекти: «Україна Кричевського» Василя Лінде-Кричевського під кураторством Олеся Демка та quattuor ellementa, що вийшла з-під пензля Юрія Коваля за куруванням Ромка Ганкевича.
– Це свого роду переосмислення іконографії чотирьох стихій, які керують нашим світом, основа натурфілософської думки, – пояснював Ганкевич. – До того як Адам вкусив яблуко, людина була гармонійна і мала у собі усі чотри елементи. Після вигнання з раю – один з елементів еволює ів впливає на наш характер. Це переосмислення іконографії через образ людини, яке допоможуть зрозуміти цитати з трактату 12 століття де вперше згадується теорія гуморизму – теорія флюїдів в організмі людини.
Проект геппенінг-інсталяція«Срібна Земля» Юрка Вовкогона та Олексія Хорошка, що є реплікою на проект Енді Ворхола 1966 року зібрав на відкритті справжній аншлаг, а срібні «мішечки» з гелієм ще не одну годину майоріли в руках і великих, і малих перехожих містом.
«Стирання/Заповнення» Сергія Петлюка – у чотирьох іпостасях переосмислює стать, сутність, певність і непевність…
«Проект-обсервація гендерних процесів у сучасному суспільстві. Проект про все більше наявне стирання меж, кордонів, оболонок».
Дініїл Галкін, дніпропетровський гість «ТАМ», привіз «Сивіння», як реакцію на речі повсякденного життя. Каже, людина – це особистість до часу аж відкидає тінь і стає оцифрованою псевдо реальністю, у світі який щодня все більше оцифровується…
