Це вам не Джим Моррісон! Рецензія на "Те, що треба"

Нарешті збулось! Цікава та неординарна тернопільська банда таки випустила свій перший і повноцінний альбом.  13 квітня відбувся офіційний реліз. Передувало цьому укладання в жовтні минулого року контракту з провідним вітчизняним лейблом - Lavina Music.

Треки переважно є старими добрими піснями три-чотирирічної давності, щоправда з ретельно переробленим, "причесаним" аранжуванням. Є в цьому свої плюси й мінуси. Деякі оновлені композиції дійсно виглядають цікавіше. Та все ж поціновувачам команди з "Файного міста" важко впізнати у альбомній версії колишню "Зникаю", видибану колись з неозорих просторів і-нету чи через різноманітні знайомства й записи на пересічних болванках: гітарні партії всуціль перероблено на клавішні: сприйняття зовсім не те. Цензура також добре попрацювала: у пісні "Дивно" рядки "Стріляє ранок сонцем, з-під моїх штанів виблискує вся правда" замінено на "Стріляє ранок сонцем, із брудних новин виблискує вся правда": лідер, вокаліст і гітарист гурту Олег Собчук це вам не Джим Моррісон із "Doors", що відмовлявся вносити будь-які правки в свої епатажні тексти.
   
Та все одно перший млинець не вийшов глевким: "Те, що треба" можна дістати не тільки в магазинах дистриб’юторів, а й на звичних розкладках, якими зазвичай завідують українофоби! Вишукані гітарні пасажі, сильний вокал, цікаві й оригінальні не схожі один на одного тексти додали Скаям чимало апологетів поза Тернополем.
   
Кілька слів про лірику. Мене особисто підкупає те, що "масштабні "мислі" головного натхненника гурту "не цікавлять" ("Виходьте з хати") Собчук може співати про особисте, про буденне життя, про маленькі радощі й обломи, але чого вже точно не знайти в нього, то це пафосу, нарочитості, штучності, його мова проста і життєва: "Я вже скучив, вже задрав мене той штурвал!", "Спати хочу, задовбали комарі!", "Хвилюєшся, скажи: на фіга?", "От вчора приходжу вечером - на кухні знов чекав облом у мене!", "Мені все одно, як ляже карта - в мені є лиш це моє, дике почуття!", "Я просто не відкриваюсь тобі, бо це все може вбити, тебе це може вбити!!!". Що це є? Це є каскад із звичайних пересічних людських емоцій, що нагадують нам про щось власне, своє, особисте… Кожен бачить те, що хоче побачити: ефект впізнаваного переживання дуже важливий у розкрутці будь-якого мистецького явища чи мистецького твору.
    Ми умовно розділимо альбом на кілька "блоків": це
-    "депресивно-ліричний", представлений яскравими "Те це може вбити" і "Зникаю"
-    "оптимістично-ліричний" ("Те, що треба", "Комплекс", "Небо в твоїх очах", "Дивно", "Комплекс", "Дике почуття", "Ремікс")
-    "життєво-побутовий" ( "Виходьте  з хати", "37 пісень", "Вечері нема", "Лист додому")

До речі, мова альбому зайвий раз доводить штучність тези про "дві різні України": вище наведені приклади розмовної лексики, яка є однаково поширена в обох частинах України.

В своїх інтерв'ю хлопці стверджували, що згідно контракту за п'ять років вони мають випустити щонайменше три альбоми. Ми ж бажаємо їм творчої наснаги і очікуємо високої продуктивності.