Україно-грецька лесбійська народна казка «Сафо» вийшла на екран

На першу стрічку української кіностудії «Ялта-фільм» витрачено шість мільйонів доларів. Якщо не враховувати вартість акторів і режисера, проїзду знімальної групи до Криму і назад, витративши максимум 5 тисяч доларів, студентська знімальна група могла б зняти точнісінько такий самий фільм, можливо, навіть захистивши його яко дипломну роботу.

З небес впала зірка – це український кінематограф вирішив знову заявити про себе. Після не дуже вдалих спроб – провальної «Штольні» та політично-замовного Олександром Морозом «Помаранчевого неба», Алан Бадоєв зробив неможливе – а саме – чудову картину під назвою Orangelove, але з моменту її виходу на український екран пройшов рівно рік, тож назрівало логічне запитання – чим займається гільдія українських акторів та режисерів.

Але відповіді на це питання фільм «Сафо. Любов без меж» не дав, в українські стрічки звикли запрошувати зарубіжних акторів і режисерів. І тільки Богдана Сильвестровича запрошують скрізь, особливо після того, як не покликали в українського «Бульбу», натомість взяли в російського.

Сучасних еротичних мелодрам в Україні дійсно досі ще не знімали. Тому перший млинець можна було б вважати і комом, просто пропустити-проїхати і забути. Якби не дві ключеві обставини, які суттєво відрізняють цей фільм від, скажімо, «Штольні». По-перше, у «Штольні» не було жодного актора рівня Богдана Ступки. По-друге, у «Штольні» бюджет 800 тисяч доларів, у «Сафо» ж у сім з половиною разів більше – 6 мільйонів доларів. Але якщо перша стрічка – трилер, якому притаманна більша витратність, то «Любов без меж» - еротична мелодрама. Та ще й відверта – що, само собою, передбачає низькі витрати на одяг головних героїв стрічки. Жарти жартами, а еротичні сцени – це, напевно, єдине, що вдалося більш-менш з натяжкою на трієчку відобразити реалістично. Загалом режисерську роботу Роберта Кромбі оцінити важко – оскільки вона просто відсутня. Відверті «ляпи» в сценарії на кшталт виключно чоловічого перукаря, в якого є фарба для волосся, чи то автомобілі, які не відповідають часу – 20-м рокам ХХ століття.

За сюжетом молода американська подружня пара Філ та Сафо приїжджають на Грецький острів Лесбос. Тут у глядача виникають перші смішки – оскільки вілла, на якій живуть молодята – ніяк не «загримований» Воронцовський палац. Тут у глядача вперше виникає питання – на що ж пішли бюджетні гроші? Декорацій у фільмі також обмаль – здебільшого натура. Але повернемося до сюжету. «Сафо» - це фільм про любовний трикутник між вже згаданою парою, Сафо — спадкоємиця мільйонера і Філ — художник, який приїхав на острів у медовий місяць, і дочкою російського археолога, якого грає сам Богдан Сильвестрович Ступка, Хеленою. За задумом автора, цей любовний трикутник повторює історію першої і найпопулярнішої поеми старогрецької поетеси Сафо про суперечливий сексуальний потяг. Але навіть такий знаний і талановитий актор, як Ступка, який, втім, з’являється у кадрі усього кілька разів – не рятує стрічку. Взагалі примітивну казочку з таким-сяким геппі-ендом врятував би хіба що інший сценарій і режисер.

«Сафо» - поки що перший і єдиний продукт кіностудії «Ялта-фільм», який вийшов у широкий прокат, знятий повністю на вітчизняні гроші вітчизняними фахівцями. За що цю стрічку також можна поважати. Український дубляж у фільмі геть не помітний: як перед фільмом, так і після нього, я був упевнений, що знімався він українською мовою - до того самого моменту, коли ознайомився з  технічною інформацією стрічки. Тож, про якість дубляжу годі й говорити, на щастя – це вже абсолютно повноцінний ще один український конвеєр. Яким, зрештою, згодом може стати і «Ялта-фільм», якщо тільки не перестане хвалитися бюджетом, а займеться пошуком справді цікавих сюжетів і режисерів.