Варшавські вакації, або Степан провідує білорусів у Польщі
Попереду нас не чекають, дитинко,
зневага батьків чи народна пошана.
Хоч завжди існує кінцева зупинка,
повір, що навряд чи то буде Варшава. ©
Не знаю хто як, а от я, хазяйко, точно не збираюся на Варшаві зупинятися. Кому як не тобі знати, що я тут уже втретє. Пам’ятаєш мій перший раз? Тоді був надто маленький, а отже неписьменний. Вдруге – проїздом до Кенії, але ж проїздом нечесно, все одно як стрибати з жердиною. Інша справа, повноцінна подорож до Варшави.
Ця поїздка почалась з неясних перешкод. Не можу збагнути, хазяйко, чому кордони усіх без винятку країн я перетинав без найменших проблем (цур про Білорусь не згадувати