Ася Гонца - володарка паперової магії
Цупкі білі ватмани черкащанка Ася Гонца перетворює на чарівливих панночок, ставних лордів, казкових котів, осонцених птахів…
(Письменниця Міла Іванцова назвала Асю «приборкувачкою паперу», для мене ж вона – володарка паперової магії.)
Коли Асі було десять років, її мама, викладач образотворчого мистецтва, показала, як зі звичайного паперу можна створити сніжинку. Вирізавши кілька витинанок, ненька подалася на роботу, а як повернулася, то оторопіла: донька натворила цілу кімнату складних та прегарних речей! Відтоді для Асі папір і найулюбленіший матеріал, з якого ось уже багато років робить захопливі шедеври, і навіть засіб заробітку. Тепер вона чи не найвідоміша в Україні володарка паперової магії.
– Це не картини, не скульптури, не орігамі й не пап’є-маше, а такий вид мистецтва, як паперова пластика, – розповідає 25-річна Ася Гонца. – Знаю, що майстрів, які творять паперові фігурки, в Україні, крім мене, є ще двоє: у Києві та Дніпропетровську.
Уже навчаючись в університеті, дівчина вирішила виготовити з паперу костюми різних епох. Тепер Ася має цілу колекцію… Згодом написала наукову роботу про паперову пластику й виграла стипендію мецената Віктора Пінчука.
Тоді зрозуміла, що усе не даремно й вирішила написати книгу, аби й інші вчилися непростому, але такому оригінальному мистецтву. Нині багато часу приділяю написанню посібника з паперової пластики, сподіваюся, наприкінці грудня, коли відбудеться моя персональна виставка, зможу його представити.
– Я творю лише з цупкого паперу. Купую чеський, бо наш дуже м’який і чимало деталей просто не виходить. Звикла, аби папір був настільки білий, що аж з блакитним відливом, – каже Ася. – Також потрібно мати гострий скальпель та полімерний клей, призначений для скріплювання… бетону та пінопласту. Він ідеально склеює папір, застигає як скло і не залишає жовтих плям. Форми в таких композиціях мають бути ідеальними, але, приміром, для мене досі проблемними є прямі кути. Легше даються згини, хоч робити їх набагато складніше.
Цікавлюся, як вигадує образи для виробів. Ася відповідає, що коли день минув у роздратуваннях, то і на творчості це відображається. А якщо майстриня приходить додому з позитивним настроєм, то й вироби виходять такі, що розслаблюють та окрилюють, – птахи або янголята.
Майструє художниця уночі, бо вдень ані часу не має, ані натхнення. Народжуються найоригінальніші образи, коли працює за найзручнішим робочим столом, коли звучить улюблена музика і збоку муркотить кішка. Саме домашня улюблениця надихнула Асю на виготовлення колекції котячих масок. Дівчина каже, що коли людина міряє маску, то в неї помітно змінюється пластика рухів, постава, поведінка, тон голосу, їй хочеться… стати кицькою!
У колекції Асі Гонци понад півсотні робіт. Художниця тепер учить цьому мистецтву сто п'ятнадцять учнів. Часто з вихованцями оформлює книжки, листівки, афіші, офіси. А якось гроші за продані листівки вони перерахували на побудову онкодиспансеру. Цікаво, що й брат Асі та її чоловік теж «захворіли» на паперову магію.
